Сповідь свекрухи: “В мої душі оселилась заздрість до мого сина та невістки!”

Коли в сім’ї панує любов, лад та затишок, то здається всі родичі мають бути цим задоволені. Але іноді така щаслива сім’я може викликати не тільки позитивні відчуття в членів їх родин. Саме про таку ситуацію наша сьогоднішня розповідь.

Simya.24tv.ua

Я не знаю з ким поговорити про мої відчуття й мою проблему тому вирішила про все розповісти читачам. Надіюсь, хтось з вас дасть пораду, що заспокоїть моє душу.

Я вийшла заміж доволі рано й з чоловіком мені відверто не пощастило. У нього був складний характер, він не терпів заперечень й виправдань, й на жаль протягом сімейного життя, якщо й змінювався, то не в кращу сторону.

У нас була лише одна дитина – син, й коли йому виповнилось 12 років, мій чоловік, а його батько трагічно загинув. Можливо, це прозвучить дико, але коли його не стало, ми зітхнули з полегшенням, я так точно!

Реклама

З цього часу я присвятила все своє життя вихованню свого сина. І він виріс прекрасною людиною, ніжним й турботливим, люблячим батьком та чоловіком.

Коли він подорослішав й розпочав зустрічатись з дівчатами, я ніколи не втручалась у його стосунки. Могла іноді дати якусь пораду, і то коли він сам її запитав. Нарешті коли він вирішив одружитись, я суперечила йому й прийняла майбутню невістку з відкритими обіймами. Тим більше, що дівчина вона видалась хорошою.

Я їй так і сказала, коли вони одружувались: “Вважай, що ти виграла в лотерею, тобі дуже пощастило з моїм сином!”.

В принципі, у них чудова сім’я, рік тому вони вперше стали батьками.  Мій Андрійко дуже любить й цінує свою дружину Віру, та просто душі не чує в своїй маленькій донечці.

Нещодавно вони відмічали рочок моєї онучки й запросили до себе в гості усю нашу родину, в тому числі й мене. Накрили великий стіл, за ним царювала дуже затишна та спокійна атмосфера. Ось тоді й вперше я й відчула цю заздрість.

Річ у тому, що в мене, коли я була заміжньою ніколи не було таких свят. Мій чоловік завжди мусив влаштувати якусь сварку чи суперечку. Й ніколи, НІКОЛИ, він не дивився на мене таким поглядом, як дивився мій син на свою дружину й донечку.

Реклама

А вчора я ще й дізналась новину, незабаром в їх сім’ї буде поповнення. Вони очікують на хлопчика, й я дуже рада за них, надіюсь, що з нього також виросте в майбутньому прекрасний чоловік й батько.

Але в моїй душі ще більше поширюється заздрість до їхнього щастя й жалість. Жаль самої себе, що в мене ніколи не було такого люблячого чоловіка, такого сімейного затишку, що я не змогла народити й виховати більше дітей.

Я розумію що це неправильні почуття, що змінити вже нічого в своєму минулому не можу, але й заспокоїтись ніяк не виходить.

Як мені заспокоїтись, як просто втішатись щастям свого сина та подолати свою дурну заздрість, підкажіть, будь ласка!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker