«Це все заради тебе, доню», – говорила мама. А мені потрібно було лише спокійне дитинство, без скандалів кожного дня

Моя бабуся та бабуся Олі жили на сусідніх вулиця. Всі канікули Оля проводила тут. Чудовий час був. Ми їздили разом на велосипедах, багато гуляли, плавали та весь час сміялись. Був навіть період, що ми вчились в одному класі. Ніхто не знав, чому після канікул вона не повернулась в своє рідне містечко, де жили її батьки. Оля нічого не розповідала. А мені було не важливо. Головне, що вона залишилась біля мене.

pexels.com

Причину вона розповіла мені багато років по тому, коли ми зустрілись на похоронах її бабусі. Ми багато говорила. Вона надзвичайно близька людина для мене. На той час на було по 27 років. Вона розповіла, що рік до смерті бабусі вона похоронила ще й маму. Далі розповідь з її слів:

«Я залишилась зовсім сама. Поки ще жива була бабуся була хоч ілюзія того, що в мене є сім’я. А зараз навіть ілюзій не залишилось. З татом я не спілкуюсь. Це через нього мами не стало.

Скільки себе пам’ятаю ми ніколи не жили добре. Вдома були постійні скандали. А потім він почав піднімати руку на маму. Одного разу і мені добряче перепало. І це при тому, що він ніколи не пив. А ось так жорстоко за рахунок мами і розслаблявся. Ось уявляєш, вона готувала вечерю, чекала чоловіка з роботи. А він одразу як тільки заходив в квартиру починав кричати на неї, ображати. Не розумію, чому вона все це терпіла. А я просила її поїхати до бабусі та залишити його.

Кожного разу вона казала, що треба потерпіти, а потім все буде добре. Та яке там. Одного разу вона опинились в лікарні. Після цього почала дуже погано бачити. Це знову було через тата. От тоді я в бабусі і жила. Бо пів року мама лікувалась у лікарні. Як тільки я закінчила в школу поїхала вчитись в місто. Жила в гуртожитку. А потім дізналась, що в мами онкологія. Тоді я забрала її до себе. Знайшли пухлину занадто пізно.

Вже тоді, коли вона безнадійно лежала, я запитала її, а чи потрібно було терпіти? Чому вона зразу не пішла? Знаєш, що вона відповіла мені? Що це все для мене. Вона хотіла, щоб в мене була повноцінна сім’я. В неї в дитинстві тата не було. І вона не хотіла, що я страждала так, як вона.

Але мені потрібно було зовсім інше. Я хотіла, щоб моя мама була щаслива. Я не хотіла бачити її сльози. А з часом свого тата я почала просто ненавидіти. А він так нічого і не зрозумів. Після похоронів мами він запитав, чому я йому навіть не дзвоню. Я відповіла, що він у всьому винен. Пам’ятаю, як він кричав на мене і казав, що я така ж невдячна як і моя мама.

Через це я не хочу мати власну сім’ю. В кожному чоловікові я бачу свого тата.»

З того дня я Олю більше не бачила. В соц мережах її немає. А я багато думаю про неї. Сподіваюсь, що в неї все ж буде щасливе життя. І вона зможе забути своє жахливе дитинство.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close