Підтвердження тому, що не можна судити людину за зовнішністю

Сусід по гаражу працює економістом у солідній конторі. Судячи з їхнього автопарку з двадцяти багатотонних фур, оборот коштів немаленький.

Вечорами ми з ним займаємося своїми автомобілями, і часто допомагаємо один одному в дрібницях технічного обслуговування – прокачати гальма, замінити щось по ходовій і т.п. Звичайно, зазвичай з пивом і рибкою.

pixabay.com

Так було й того вечора. Ми добре попрацювали, але пива не вистачило. Вирішили збігати в сусідній маркет, щоб заповнити прогалину. Взяли пиво, рибу, стоїмо у черзі. Я – у досить засмальцьованому комбінезоні, сусід у такому же, непривабливому прикиді. Навколишній народ тримав дистанцію, а деякі гидливо морщилися. Охоронець поглядав із підозрою, зупинившись на виході нашої каси.

Коли вже розраховувались, у сусіда задзвонив телефон. Його коротка розмова докорінно змінила ставлення до нас і черги, і охоронця:

— Так!.. Завтра розберемося!.. Я зайнятий, і пиво гріється!.. Що?.. Сказав же, завтра знайдемо ці сорок тисяч, спи спокійно, це не та сума, про яку треба після роботи турбуватися!

Коли ми виходили, було враження, що охоронець прийняв стійку «Смирно», проводжаючи клієнта, для якого сорок тисяч – не та сума, про яку потрібно турбуватися.

 

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close