Перестала спілкуватись з родиною чоловіка, а він ображається на мене. Але вони винні в цьому самі!

Є у мене одна історія. Заміжня я вже десять років. Через два роки після одруження у нас народилася дочка. У чоловіка є сестра, яка стала хрещеною мамою для доньки. Але заважає один момент: з сестрою і її сім’єю у нас якось все не ладяться відносини. Я не хочу з ними ніякого спілкування.

pixabay.com

На початку наших відносин з ними ми завжди кликали їх провести спільно свята від Нового року до Дня народження. Вони приходили, але ніколи нічого не дарували. Вони завжди обіцяли принести все потім, але не робили цього.

Коли у його сестри був ювілей, я планувала його пропустити. Однак чоловік переконав мене, що це буде явна неповага, тому ми пішли і навіть з хорошим подарунком. Настрій після свята був цілком хорошим, незважаючи на те, що гуляння розраховувалося на любителів випити, а ми з чоловіком до таких не належимо. Далі повинна була святкувати свій День народження наша дочка, але від тієї сім’ї не було навіть дзвінка із привітанням і подарунка, звичайно, теж. Те ж саме було і з моїм Днем народження. Мені абсолютно не потрібні ніякі особисті візити або подарунки, але елементарну увагу приділити може кожен, і це ображає. І таке ставлення у них було завжди. Вони багато чого очікують від інших, навіть те, що самі не роблять.

Хресною вибрали сестру чоловіка, так як більше не було кого. З друзями у мене проблематично, а для таких тонкий речей і поготів. Ось і довелося зупинитися на родичах з боку чоловіка. Покупки до хрещення всі було за мій рахунок: наряд і хрестик.

Потім настав час, коли вже дочка тієї сестри планувала хрестити свою дитину, так та їй і сказала, що всі покупки для дитини робить хрещена. Цікаво виходить. Коли справа стосується інших, то все повинно бути по традиціям і ритуалам, а коли щось повинні вони, то це відразу забувається. У них немає проблем з бідністю, просто люди такі, з таким ставленням. Мені не потрібні від них подарунки, просто приїхати хоча б з чимось смачним для дитини не проблема зовсім або зателефонувати.

Тоді я припинила спілкування з ними, чим образила чоловіка. Але я дійсно не розумію такого ставлення до себе та своєї дитини. Чи нормально це? Як ви вважаєте?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close