Немаю куди притулитись з дитиною на руках. Чоловіку і батькам я не потрібна

Коли дитині виповнилося 2 місяці, я зібрала речі і пішла від чоловіка. Ми обидва мріяли про малюка, довго не виходило, але ми не здавались. Як виявилось, чоловік не готовий до нового етапу і відповідальності. Почав пити і гуляти. Мене обзивав, називав товстою і неохайною. Кожен день починався і закінчувався скандалом.

Батьки не особливо зраділи моєму поверненню. Вони вважали, що я сама винна, не зуміла зберегти нормальні відносини. Мама вмовляла повернутися до чоловіка, але я навіть думати про це не хотіла.
Я йшла від нього вагітна – давала другий шанс, але нічого в відносинах не змінювалося. Лише здоров’я зіпсувала через постійні нерви. Тому в цей раз вирішила йти назавжди.

Після пологів чоловік поводився адекватно. Цікавився здоров’ям, готувався до виписки і все для дитини купував. Він навіть сам генеральне прибирання зробив. Тільки ідеального сім’янина вистачило рівно на тиждень – потім знову все пішло по похилій.

Реклама

Він почав мені дорікати в тому, що я лише дитині увагу приділяю. Це було дійсно так, тому що малюк спав тільки на руках. Ночами плакав, животик болів. Молоко ж у мене відразу пропало після пологів через стрес, а суміш довго не вдавалося підібрати. Під час чергового скандалу чоловік заявив, що він більше грошей на памперси і харчування давати не буде. Мовляв, сама народила, сама няньчи, сама і забезпечуй. Тоді я зрозуміла, що треба не йти, а бігти.

Почався непростий період, адже відразу розвести нас не хотіли – дитина маленька. Звичайно, і аліменти горе-татусь не платить. А їсть син найдорожчу суміш, від бюджетної проблеми з животом. Ще й всякі неврологічні діагнози вилізли після 4 місяців. Кожне лікування і обстеження вимагає грошей.

Останнім часом ще й з батьками почастішали конфлікти. Живуть вони в двокімнатній квартирі, їм з нами стало тісно. Батьки постійно демонструють своє невдоволення. Річ у тім, вони не планували, що я можу повернутися до них жити. Вони спеціально шумлять, коли син засинає. Починають гриміти каструлями і музику слухати. Як би я не просила їх поводитися тихіше, тільки закиди чую на свою адресу.

Реклама
pixabay.com

Мама вважає, що в своїй квартирі вона не повинна навшпиньки ходити. Що хоче, те й робить. У мене вже терпець уривається.

Чому мене ніхто не може підтримати, пожаліти, допомогти мені? Можливо, в цій ситуації дійсно винна лише я?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker