Молодшому сину – квартиру, а старшому – удачі!

Удача в житті, звичайно добре, саме її нам побажали батьки мого чоловіка, коли ми намагалися вирішити питання з житлом під час того, як я була вагітною.

Ми одружені вже десять років. Коли одружилися, одразу вирішили жити окремо від батьків, так і інших варіантів не було. Мої жили в крихітній однокімнатній квартирці, і, до всього іншого, дуже часто вживали спиртне, і їх квартира була відома всім таким же любителям. Батьки Сашка жили не одні, з його молодшим братом, в двокімнатних апартаментах загальною площею «аж» двадцять сім квадратних метрів.

Оплачувати орендоване житло було важко, незважаючи на те, що це була всього лише кімната в комуналці. Зручності були відносні – загальна кухня і санвузол, але, поки ми були вдвох, дивилися на все це з позицій щасливих закоханих, згодних і на курінь.

Результатом нашої закоханості закономірно стала вагітність, і тут ми вже задумалися з приводу придбання житла. На моїх сподіватися було нічого, тому, взявши об’ємний пакет з презентами, поїхали на переговори до свекра і свекрухи.

Торт, тістечка і всякі ласощі вони наминали за обидві щоки, але, коли Саша плавно підвів тему до питання позики грошей, свекруха мало не вдавилася:
– Сашенька, про що ти просиш ?! Іванко школу закінчує, йому поступати потрібно, дай Бог, якщо на бюджет вийде, та й то, кажуть, що там потрібно декого зацікавити … А випускний, а іспити? Це ж купа грошей, ми не зможемо вас виручити!

Саша почервонів, стримуючись, але емоції все-таки втихомирив, і, вибачившись, сказав, що нам пора.
Він мовчав всю дорогу, а вже в нашій кімнатці, за чаєм, сумно посміхнувся, і запитав:

– Ну що, майбутня матуся, витягнемо?

Я обняла Сашу, і відповіла, що ми вдвох обов’язково впораємося.
Через тиждень мій чоловік вже працював на двох роботах, ми навіть бачилися не кожен день. Я теж працювала до самого граничного терміну перед пологами, потайки від Саші взявши ще невеликий підробіток на дому.

Коли я була вже на дев’ятому місяці вагітності, товариші по чарці моїх батьків принесли якусь погану горілку, вся компанія oтруїлaся, кілька людей не врятували, в тому числі і тата з мамою. Так ми несподівано, замість першого внеску кредиту, витратили гроші на похорон і приведення кубла алкоголіків в порядок.

Зайти туди перший раз було просто страшно, на ремонт пішли майже всі наші накопичені за вісім місяців заощадження. Свекруха зі свекром пару раз цікавилися, як просуваються наші справи, і завжди, щиро (за їхніми словами) бажали нам удачі. Те, що я клеїла шпалери з величезним животом, вони вважали за краще не помічати, але до від’їзду в пологовий будинок квартира була в досить пристойному стані.

А через кілька днів нас чекав ще один сюрприз. Коли на каталці поруч з моїм кріслом вже лежав наш синочок, я почула лікаря:
– Хто це ще у нас тут?

Всі заметушилися, сина забрали, а я знову пішла на пологи, подарувавши братові чудесну сестричку.
Чоловік ще кілька разів уточнював, чи немає помилки, а коли вже побачив наших двійнят, почав танцювати якийсь хитромудрий танець прямо в палаті.

З пологового будинку нас зустрічали друзі Сашка, що стали згодом кумами. Батьків не було. Вони разом з Іваном здавали іспити. Не знаю, як розподілені були ролі, але, вітаючи по телефону, вони сказали, що і у них дуже важлива подія – Іван здав перший іспит. Мене покоробило від порівняння, але не стала псувати собі настрій і загострювати і без того не дуже гладкі відносини.

Звичайно, тісно нам було в однокімнатній квартирі, ні я, ні Саша не висипалися. Якщо мені вдавалося днем трохи подрімати в перервах між годуваннями і переодяганнями малюків, то Саша зовсім втомився без відпочинку.

А свекор зі свекрухою вдавали, що нічого особливо не відбувається. Їх телефонні дзвінки в основному складалися з інформаційних випусків про Івана. Сашу ці історії дратували, він намагався перемкнути тему на Діму і на Катюшу, але онуки чомусь менше цікавили бабусю і дідуся.

pixabay.com

Періодично вони приїжджали, грались пару годин з малими, і швиденько зникали: «Ой, засиділися, Іван, напевно, вже прийшов з інституту!». У мене мало не вирвалось запитання, чи не грудьми треба Іванка погодувати, я ледве стримувала сміх, представивши таку картину, але мою посмішку свекруха зрозуміла по-своєму:

– Що ти посміхаєшся, у них там знаєш які навантаження!

Після їх відходу чоловік тільки знизував плечима, мовляв, нічого не змінилося …
Зміни відбулися, коли Дімі і Каті виповнилося по рочку. Іван вирішив одружитися, хоча вчився тільки на другому курсі. Про таку щасливу новину свекруха відразу повідомила Саші, а потім просто приголомшила його:
– А ми сюрприз Сашкові на весілля приготували, подаруємо йому квартиру! І оформили вже на нього, ще до весілля, про всяк випадок …

Коли Саша поклав слухавку, він раптом так зблід, що я за нього злякалася і почала совати під ніс ватку з нашатирем. А він відштовхнув руку, і розлютився:

– Ти уявляєш, вони йому роблять весілля, і ще подарують квартиру! Коли потрібно було нам, грошей не було, а тут, прямо як з рогу достатку посипалися. Не хочу навіть бачити цю щасливу молоду сім’ю, нехай живуть, як хочуть, знати їх всіх не хочу!

Я заспокоювала чоловіка, але це було не просто. Потім вмовила його піти погуляти з нашими дітками, а в парку Саша взяв мій телефон, і вніс номера батьків і брата в чорний список. Потім те ж саме зробив зі своїм.

Напевно, це неправильно, можливо, з часом відносини якось налагодяться, але поки ми перестали спілкуватися з батьками чоловіка після їх небувалої щедрості для свого молодшого сина.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close