Беру з дочки третину від її зарплати за те, що вона проживає з нами

Сама себе лаю. Розумію, що роблю неправильно, почуття провини гризе мене зсередини, але все через брак грошей…

pixabay.com

А все почалося з того моменту, що дочка подорослішала, влаштувалася на роботу, почала заробляти. Але продовжила жити з нами та харчуватися за наш рахунок. А сама лише в інтернеті сидить.

Коротше кажучи, не життя в неї, а казка. Виходить, нічого в неї в житті не змінилося, тільки заробляти вона стала. Зарплата у неї середня, але їй не потрібно ні платити за комунальні послуги, ні на їжу витрачатися, ні на дорогу до роботи. Гуляла вона на широку ногу — хочеш різні гаджети купуй, а хочеш на море їдь.
Тут я не витримала та сказала їй.

— Улюблена доню, а чи не бажаєш ти нам платити за своє проживання тут? Давати якусь частину грошей на продукти та оплачувати свою частку у комуналці?

Дочка трохи обурювалася, але подітися їй нікуди, погодилася. І почали ми з нею підраховувати скільки їй потрібно буде віддавати мені грошей. І нарахували суму трохи більше половини її зарплати. Тут вона сказала:

Ну ні… Половину не віддам, надто жирно буде.
Тут мені стало її трохи шкода. Все-таки дитина працює, старається.
– Добре, тоді віддаватимеш мені третину від своєї зарплати.

Вона погодилась, і мені цієї суми цілком достатньо. Коли про це дізналася бабуся, то почала вона мені акуратно так дорікати. Сказала, щоб я власну дочку «не обдирала», і не чіпала її кровні гроші. Тут я замислилась над її словами.

Ми зобов’язані її: одягати, взувати, годувати. Я не проти. Ми навіть сплатили за її навчання за кордоном, бо їй так захотілося. І ми були б дуже раді, якби вона його закінчила. Але що ми отримали у відповідь? Вона кинула навчання, дійшовши до середини пройденого шляху, а нам заявила: «Я вам взагалі нічого не винна!». Так, діти вони такі.

Або, як допомогти по дому чимось, або скласти дрова, так у неї купа відмовок знаходиться: «Ні самі цим займайтеся… Ви що? Я ж ще маленька, і не таке життя собі хотіла та й взагалі, я на роботі втомилася, спати хочеться».

Все-таки, в цьому випадку, я вважаю, якщо вона вже виросла, то нехай вчиться жити за правилами цього життя. Допомагає нам хоч якось. А якщо не хоче, то, будь ласка, вперед «назустріч життю», двері відчинені. Нехай поживе окремо і відчує реальність, насолодиться життям за повною програмою!

Вона стала часто вести розмови з приводу переїзду від нас, але насправді поки що не наважується. Ця тема насправді дуже заплутана та складна. Так, я не права. Мене періодично мучить совість, що я беру з дочки певну суму грошей. Особливо соромно, коли мені про це кажуть інші. Хто б не дізнався про нашу ситуацію, всі дивуються, як так, як можна брати гроші зі своєї дитини?

Так, уявіть собі! Ось нещодавно моя дорога доня, не дочекавшись своєї зарплати, зібралася їхати у подорож. Цікаво, де вона гроші взяла? Ну, звісно ж, у мене. А я їх збирала майже все літо. Сама я вже нікуди не їздила тисячу років. Працюю все, та працюю …

Як ви думаєте? Чи повинна донька платити певну суму грошей чи ні?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close