Терміново привезли на збереження до пологового, а довелось рятувати декілька життів. Зовсім не очікувала від себе цього кроку.

Моя історія почалася з того, що мене поклали на початку 9 місяця у пологовий будинок на збереження. Шість днів я пролежала у двомісній палаті одна. Відпочивала та раділа зустрічам з коханим чоловіком, який приходив кожного дня. А ось на сьомий день до мене підселили одну жіночку. Але вона була без тями, і так провела цілу добу. Я перелякалась не на жарт.

Пройшло ще трохи часу і моя сусідка отямилась. Після короткої розмови, я дізналася, що її звати Світлана і їй 39 років. Саме страшне, що це була її перша вагітність. Жінка прожила весь час в маленькому селищі, де тяжко працювала на молокозаводі. За все життя не мала жодних серйозних стосунків. Хоча чоловіків траплялося немало. Так і провела свою молодість за працею. Аж якось трапився їй один фермер, який перевернув її життя, від нього і завагітніла. Світлана прийняла рішення дитину залишити. Та ось і потрапила на сьомому місяці до пологового будинку на термінове збереження. Лікарі дуже переймалися за її вік, 39 років і перша вагітність.

За той час, що я перебувала в палаті, ми з Світланою встигли здружитися. Розповідали історії зі свого життя й так коротали дні.

Реклама

Аж ось, одного дня, я повернулася після процедури в палату, а сусідки немає. ЇЇ повезли в реанімацію, й тримали там декілька днів. Проте лікарі запевняли, що все буде добре.

Однієї ночі мені наснився такий незвичний сон. В ньому була моя сусідка, вся в білому, прошепотіла, що їй вже час покинути мир. Але Тарасика вона забрати не може. Та попросила мене забрати його до себе. Бо в мене щире серце.

 

Реклама

Вранці я прокинулася та дізналася, що у Світлани почалися передчасні пологи. Дитятко вдалось врятувати, а ось його маму, нажаль, ні.

Минуло два тижні, і я народила здорову дівчинку. Потім розповіла чоловіку про випадок з сусідкою по палаті і ми прийняли рішення залишити собі її дитину. Так і стали ми батьками не тільки нашої Софійки, а й Тараса.

Так і жили ми, а Світлана приходила мені уві сні майже щодня, й дякувала за те, що не покинули її сина. А як я могла вчинити тоді?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker