– «Що, насолоджуєшся своєю самостійністю? А я ось зовсім не знаю, що таке спокій. Батько зовсім змінився.» – сказала мені матір якось в слухавку. Після цих слів я негайно пішла збирати свої речі.

Я завжди була татусевою донькою. Ми разом ходили на футбольні матчі, іноді подорожували. Ходили на концерти та їли піцу з колою. З мамою я не могла знайти спільну мову аж ніяк. У нас з нею різні погляди на життя. Вона гадає, що я весь час повинна сидіти вдома та навіть музику мені заборонено гучно вмикати. Через це ми часто сваримося.

Я хочу подорожувати та можу ризикнути, а вона боїться щось змінювати у своєму житті. Мій тато навпаки, дуже любить екстрим та часто вивчає щось нове. Декілька місяців тому, я вийшла заміж та переїхала
до будинку мого чоловіка. Моя мама стала дуже часто мені дзвонити зі словами, що їй
сумно та вона не знає чим зайнятися. Звісно, я приїжджаю до неї в гості та запрошую до
себе, але вона настільки не самостійна, що не може приїхати до мене.

Вона не знає на який автобус сідати, де виходити, скільки коштує проїзд та навіть не хоче пробувати, бо
боїться людей. У час пік їх забагато, а в інший час їй страшно, бо поряд нікого немає. Як так може поводитися доросла жінка, в якої є дитина та чоловік, я просто не розумію, але й такі випадки трапляються. Вона звикла, що всі все роблять за неї, навіть допомагають з її робочими проектами, та не чекала, що колись їй доведеться приймати власні рішення. Тому намагається весь час повернути мене назад.

Тато мені ніколи не докучав. Він сказав мені:

– Доню, у тебе своя сім`я. Ти завжди можеш подзвонити мені й прийти до мене, а я не буду
тобі часто дзвонити, бо знаю, що ти дуже заклопотана, але знай, що я завжди думаю про тебе.

takprosto.cc

На жаль, під час одного телефонного дзвінка від мами, я дізналася, що мій батько став
курити наркотичні засоби. Виявилося, що він й раніше міг таке пробувати, але коли я була
поруч йому не хотілося показувати мені поганий приклад.

Я дуже люблю свого батька та звичайно одразу приїхала до нього, як дізналася про цей
жах. Моя мама була в істериці, а я намагалася спокійно з ним поговорити. Ми наче
домовилися про те, що він більше не буде цим займатися, але його вистачило тільки на
тиждень.

Через це моя мама стала дзвонити мені частіше, а мій чоловік став на мене
сердитися. Я вирішила покласти тата до лікарні. Він пролежав там місяць, а потім втік
звідти. Ми навіть намагалися його закодувати, але марно.

Через цю ситуацію я стала частіше сваритися з чоловіком, бо він каже, що марно
витрачаю свій час та гроші, що це не мої проблеми, а батько сам повинен вирішити, що
робити зі своїм життям. Я розумію, що чоловік правий, але й батька я люблю та дуже
турбуюсь за нього.

Я боюсь, що він не зможе вже зупинитися, та не встоїть не перед чим аби досягти своєї мети. А ще, я гадаю, що я єдина, кого він може послухає та в решті решт щось вирішить змінити в цій ситуації. Бо на матір він взагалі ніяк вже не реагує й навіть не збирається розмовляти з нею на цю тему.
Як мені врятувати батька та не втратити через це свою власну сім`ю?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close