Сама про себе подбати не можу, ще й зруйнувала щасливе подружнє життя своєї доньки. Вона не подала вигляду, що щось не так, а я зненавиділа себе.

Мені 50 років. Я живу разом з дочкою. У нас дуже гарна квартира, з сучасним ремонтом та
новими меблями. Стіл у нас завжди накритий різноманітними стравами, але на жаль, це
все завдяки моїй дочці. Через свою інвалідність я не можу працювати, тому знаходжусь
вдома й отримую маленьку пенсію та гроші по інвалідності.

Моїх грошей вистачає, щоб купити собі ліків та трохи їжі. Своїй дочці я допомагаю тим, що готую їжу. Коли вона приходить з роботи, то в неї завжди є тепла та свіжа їжа. Ми ніколи не сварилися та жили
душа в душу. Дякую своїй донечці за те, що вона не відвернулася від мене, та не показує роздратування та незадоволення.

Невдовзі вона познайомила мене зі своїм хлопцем. Я одразу зрозуміла, що в них все
серйозно та закінчиться весіллям. Я мала рацію. Весілля відгуляли пишне. Невдовзі моя
люба донька народила двох синів, а через кілька років й доньку. У неї з`явилася справжня
велика сім`я, а вона стала для мене матір`ю героїнею.

Та на жаль, не все склалося добре як хотілося. Андрій, чоловік моєї доньки, став казати їй,
що мені не місце разом з ними. В них велика сім`я, а я їм заважаю. Я намагалася
допомагати з дітьми та не лізти у їх справи, не давати порад та не сваритися. Андрій не
дуже хотів мене бачити, завжди ігнорував мене та не дивився мені у вічі.

Реклама

Звісно, я розумію, що я там зайва, але я ніколи не створювала їм проблем та не була
причиною їх сварок. Мені нікуди піти, у мене немає достатньої кількості грошей, щоб
наймати квартиру або кімнату. Але я розумію Андрія, як чоловіка. Хто захоче жити під пильним наглядом тещі? Ось і він не витримав. У молодої родини повинен бути власний простір.

sputnik-ossetia.ru

Моя донька одразу мені сказала, щоб я й не збиралася нікуди йти, що вона поговорить з
чоловіком. Того вечора, він прийшов до мене в кімнату, щоб попросити пробачення. Тоді
ми помирилися, але я бачила, що напруга зростає. Я бачила, що моя донька останнім часом
ходить сумна, а одного разу, коли я зайшла до неї в кімнату, щоб занести її речі, то
побачила, що немає речей Андрія.

Виявилося, що вони вирішили пожити окремо. На його думку, я руйную їх сім`ю. Я повинна жити окремо й не турбувати їх, але ж куди мені йти. Я давно вже нікому не потрібна окрім своєї єдиної надії – доньки. Але й їй вже потрібно дати спокій. Вона стільки зусиль докладає, щоб доглядати за мною.

Через декілька місяців, я дізналася, що вони розлучилися. Моя донька тримається як
може. Це було її перше справжнє кохання, яке переросло у створення сім`ї та народження
дітей. Донечка наче нормально пережила цю сумну подію, а ось в мене почалася
депресія. Мені здається, що я зруйнувала сім`ю. Я зруйнувала життя своєї доньки. Я
розумію, що вона ще зустріне чоловіка своєї мрії. По її словам, якщо він захоче вигнати
мене, то їй такий не потрібен. Але який чоловік буде довго терпіти щоденну присутність тещі?

Реклама

Та я все одно розумію, що колись мені прийдеться піти з життя доньки та її нової родини, але куди та за який кошт? Донечка мене не соромиться та піклується про мене як може, але я розумію, що забираю дуже багато її сил та часу.

Як не зруйнувати життя своїй дочці, чи я вже його зруйнувала? Адже, я навіть не зробила нічого, що робити було не слід. Я знаходилась в квартирі з донечкою тільки через те, що не маю можливості жити окремо, та не можу сама себе забезпечувати. Але схоже, вона не тримає на мене зла, мені справді пощастило мати таку доньку, що не скажеш про мене.

А як ви гадаєте, все ще може налагодитися?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker