Оскільки мій брат скоро стане батьком, уся сім’я змушена йому допомагати. Ось він прямо вирішив, що всі йому зобов’язані. Ага, розбіглася!
У мене поки що дітей немає. І це добре. Хочеться пожити для себе і стати на ноги. Навіщо Андрій так рано зважився на цей крок, я не знаю. Мабуть, він просто не думав про наслідки.
Із самого дитинства від мене батьки вимагали більше, ніж від брата, тому що я старший. Краще вчися, більше старайся, шукай більш прибуткову роботу. А брат кочував з місця на місце і байдуже ставився до батьків. Андрій не хотів ні вчитися, ні працювати. А навіщо, якщо батьки й так підсуєтяться?
Перший час я допомагала братові. Я навіть намагалася влаштувати Андрія на роботу до своєї подруги. Але він там працювати не захотів – не царське це місце.
Незабаром він сам влаштувався на якусь офісну роботу, де особливо напружуватися не треба, однак оклад там копійчаний. Тут же одружився, зробив дитину, але так і залишився жити з батьками.
Два нахлібники буквально останній шматок хліба в батьків відбирали. Тато був змушений знайти додаткову роботу, адже вони просто не вигрібали. Та й він був радий змитися з дому, адже там творився справжній дурдом.
Слава Богу, що на той момент я вже жила окремо. Бабуся мені заповідала свою квартиру. Мама намагалася натякнути, що Андрію житло потрібніше, бо в нього сім’я є, але я швидко поставила її на місце і ясно дала зрозуміти, що брат до цієї нерухомості не має жодного стосунку. Я ж не змушувала його одружуватися і створювати сім’ю. Він – мужик, має сам вирішувати квартирні та фінансові питання, а не сидіти на шиї в батьків.
Мама довго на мене ображалася. Мене, щоправда, совість інколи мучила, тому я допомагала їм фінансово. Однак незабаром помітила, що всі мої транші йдуть на різні дурниці, і прикрила лавочку. Наприклад, я могла скинути братові кілька тисяч гривень, а його дружина за ці гроші собі косметику і креветки купила. Необхідність, скажете? Ось нехай сидять на воді та хлібі.
Нещодавно я купила мамі сучасну парову швабру, а всі старі ганчірки і пристосування для прибирання викинула, щоб їй було легше прибирати. Так мій подарунок до брата перекочував.
Коли брат оголосив, що в нього скоро народиться дитина, батьки ридали від щастя. Але як можна радіти, якщо в них навіть на пелюшки грошей немає? Брат же схаменувся практично перед самими пологами і заявив мені:
– Ти на море збиралася? Може, ти відкладеш поїздку і допоможеш нам усе для малюка купити? Ти ж недавно відпочивала, можна цього року без моря обійтися.
Я справді збиралася на море. Путівка куплена, квитки на руках, навіть валіза вже зібрана. Саме тому я нічого скасовувати не збиралася. А раз братик дитину зробив, він має й сам її забезпечувати. Треба ж якось планувати своє життя, обмірковувати щось, правильно?
Я б ніколи не зважилася на народження дитини, якби в мене не було фінансової подушки. Природно, я братові відмовила. Коли мама про це дізналася, вона такий скандал влаштувала! Мовляв, як я могла рідному братові не допомогти. Але я тут до чого? Я не зобов’язана його на своєму горбу тягнути, адже він доросла людина.
Батьки тиснуть на совість і плачуться, що брат без моїх грошей не витягне. Бачте, в онука навіть візка не буде. Однак я від поїздки відмовлятися не збираюся, і так довго чекала цього моменту.
Загалом, ми так перелякалися, що з батьками тепер не спілкуємося. Свою думку я змінювати не збираюся – їду у відпустку, і крапка. Мама з татом нехай дуються. Дуже сподіваюся, що вони незабаром прозріють.
