Після візиту в кабінет директора співробітниця вийшла в сльозах та із тремтячими, від хвилювання, руками

Мабуть, кожен з нас, хто хоча б декілька років свого життя працював у великому чи середньому колективі, зустрічався з таким явищем, як строге начальство. Багато, хто вважає, що по-інакшому й не може бути, що такі керівники суцільні диктатори й самодури, й нічого доброго від них очікувати не слід. Але життя доводить, що це не так, що навіть крижане серце можливо розчулити й наша сьогоднішня історія саме про це.

Наша компанія займається фінансами, там інвестиції, фонди й все таке. Колектив доволі великий, понад 100 осіб сидить по офісах та кабінетах. А наш шеф зажив слави дуже жорсткого чоловіка. Йому кожен намагається не потрапляти зайвий раз на очі, а похід в його кабінет можна порівняти з муками середньовічних інквізиторів.

Одного дня викликає він до себе – наверх, одну нашу співробітницю – Таню, що сама виховувала дитину – сина-першокласника.

Реклама

Маринував він її в себе доволі довго – близько 20 хвилин, й вийшла вона від нього заплаканою, схвильованою та з тремтячими руками, в яких чіпко тримала якийсь папірець.

Ну дівчата-колежанки відразу до неї кинулись, щоб підтримати, заспокоїти, дехто думав, що, мабуть, трапилось найгірше, що могло трапитись в даній ситуації й жінку звільнили за якусь дрібницю. Але як виявилось, ми всі дуже й дуже помилились у своїх очікуваннях й у нашому шефу.

Як я вже вище згадував, Таня сама виховує сина, але як то кажуть в народі: “Біда не ходить одна!”, й рік тому він дуже важко захворів. Весь цей час його лікували в Києві, в одній з найкращих лікарень України, але особливих результатів ця терапія не принесла. Слід було їхати на коштовну операцію закордон, в одну із країн ЄС, але грошей в Тетяни не було й вона виставила на продаж свою квартиру.

Osoblyva.com

Але в даній ситуації час не терпить, а тут поки знайдеш покупців, поки все оформиш, може й запізно бути, не дай Боже! Так, ось, виявилось, що наш бездушний шеф, наша “заліза людина”, зовсім не такий, яким ми всі його вважали. Він дав Тані чек с необхідною для операції малого сумою та ще й у відпустку оплачувану відправив, без чіткої дати повернення на роботу.

Реклама

Так що директор наш виявився справжнім чоловіком й людиною з великої літери “Л”, й після цього вчинку ми дуже його заповажали. Тим більше, що Тетяна не була ключовим співробітником чи висококласним фахівцем, а звичайним працівником компанії, на яку більшість начальства й уваги ніколи не звертало.

Зараз вона зі своїм синочком вже закордоном, лікування проходить успішно й ми всім своїм колективом дуже раді за неї, за її малюка й за те, що маємо такого чудового й чуйного шефа!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker