Неочікуване питання, яке змусило мене замислитись. Ось так перша зустріч з невісткою!

На минулому тижні син вирішив нас з дружиною познайомити зі своєю нареченою. І маю зізнатися, перше враження було не з найкращих. Але про це я не сказав синові ні слова, бо мої батьки теж не були в захваті від Оксани, моєї жінки. Тим паче, коли я з нею познайомився, ми вдвох були безробітними та не мали жодних заощаджень.

Я народився в селі, мої батьки завжди жили бідно. А коли дізналися, що ще й майбутня дружина не з багатої родини, то зовсім були розлючені моїм вибором. Бо вже розраховували на те, що я погоджусь одружитись з донькою нашого попа. А коли ми з коханою поїхали до її батьків, то вони взагалі сказали що не благословляють наш шлюб.

«Та що ти зможеш дати моїй донечці?» – запитала мене моя теща. «Їй потрібен самодостатній чоловік з власним будинком, а не бідний студент з кімнатою у гуртожитку.» – випалила вона коли зачиняла перед нами двері. Та що можна сказати, якщо батьки Оксани навіть на наше весілля не приїхали. Моя жінка звісно сказала що вони дуже були заклопотані, та й ще потрібно було збирати врожай. Але це було не так.

Перші 10 років подружнього життя ми провели в однокімнатній квартирі без ремонту, де виховували сина Степана. Після цього, ми отримали неочікуваний лист від моїх родичів з Туреччини. Тому ми з дружиною зібрали речі й поїхали трішки підробити. Нас поселили на другому поверсі й виділили малесеньку кімнату, але ми не зважали на це уваги, бо метою перебування там було заробити кошти на власний будинок. А весь цей час, наш син був в селі з моїми батьками, та навчався в місцевій школі.

Додому з Туреччини я повернувся раніше, ніж жінка, тому що отримав листа від тещі, де вона розповіла, що дуже тяжко захворіла. Я спробував забути її слова та ми майже полагодили.

Але, в нас все вийшло і зароблених грошей вистачило на гарний будинок біля моря. До того ж, ми допомогли синові збудувати власний бізнес, який почав приносити величезний прибуток. Тому ми з дружиною вже спокійно чекали коли Степан приведе свою наречену, та вони подарують нам онуків. Але минув 31 день народження сина, а він так і не зробив цього. Ми навіть почали благати, щоб він одружився нарешті.

 

Через пів року, ми все ж таки дочекалися цієї події. Синочок привів невістку, правда їй всього 23 роки. Але ми не акцентували на цьому уваги. Чесно кажучи, спершу, вона навіть нам сподобалась, але до того моменту, поки не пролунало одне неочікуване питання.

«А де будуть жити наші діти? Може ви подаруєте нам свою квартиру? Або відразу будинок?»

Здивувалися не тільки ми, наш син теж не очікував такого в перший день знайомства. Ми з Оксаною тільки всміхнулися та промовчали. Річ в тому, що наш син заробляє достатньо, щоб придбати власне житло, тому це питання було як мінімум недоречне. Але про це ми вирішили з дружиною поки що не говорити з сином. Бо колись самі були в такій ситуації. Почекаємо, нехай мине якийсь час. Може перше враження про нашу невістку було все ж таки хибним. Але як ми повинні були відреагувати на таке?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close