Ми здали квартиру в оренду молодому хлопцю, але незабаром він вирішив з`їхати. Ми були готові до будь-яких неприємних несподіванок.

Батьки подарували мені велику квартиру у центрі Одеси. Ми з чоловіком жили у невеликому будинку за містом та вирішили поки не переїжджати, тому вирішили здати квартиру в оренду.

Ми дали оголошення у газету та виставили в Інтернет. Спочатку нам подзвонив наш знайомий, який шукав житло. Ми зустрілися та показали йому квартиру. Йому все сподобалася, ми обговорили всі деталі, а вже через тиждень він заїхав. Він запропонував переказувати гроші за квартиру нам на банківську картку. Ми погодилися на це. Пройшов місяць, але гроші не надійшли.

Ми подзвонили йому через кілька днів, а у нього виключений телефон. Приїхавши до квартири, ми побачили, що знайомого та його речей немає. Ми дуже засмутилися спочатку, а потім відпустили ситуацію і почали шукати квартирантів.

Через деякий час нам подзвонив хлопець, який терміново шукає житло. Ми зустрілися, поспілкувалися та поїхали до квартири. Йому сподобалася квартира, а нам сподобався він. Хлопець був дуже приємний, спокійний та викликав довіру. Він розповів, що йому запропонували у місті роботу, тому він терміново шукає квартиру. Ми підписали договір оренди та вже наступного дня він заїхав. Хлопець попросив не платити одразу завдаток, бо ще не отримав першу заробітну плату. Ми без вагань погодились.
Ми не пожалкували, що знайшли такого квартиранта. Він справно переказував нам гроші на карту кожного 10 числа. Про завдаток ми взагалі забули.

Одного разу хлопець подзвонив нам та сказав:

«Доброго дня! Пам’ятаєте я вам розповідав, що я переїхав у місто, бо мені запропонували роботу у хорошій фірмі? Так ось, наша фірма займається виготовленням та встановленням металопластикових вікон. Я б хотів вам запропонувати поміняти вікна по всій квартирі та засклити балкон».

Ми відповіли, що це було б прекрасно, але у нас зараз немає можливості виділити кошти на це.
«Ви що таке кажете? Ви мене просто не дослухали. Це все буде абсолютно безкоштовно. Я займаю гарну посаду у цій компанії, тому можу собі таке дозволити.» – сказав хлопець.

www.sb.by

«Тоді, звичайно робіть.» – відповіли ми.

Пройшло ще кілька місяців. Квартирант нам не дзвонив, але гроші платив вчасно. Одного вечора він все ж таки подзвонив та сказав, що він через два тижні висиляється. Ми поїхали перевірити квартиру з поганим передчуттям. Ми ж навіть не бачили, що за вікна він там зробив.

Зайшовши до квартири, ми були дуже здивовані. У всіх кімнатах буди вставлені панорамні вікна. Балкон був, як новий. Хлопець поміняв, не тільки вікна, а ще й утеплив його. Ми спитали, може все ж таки треба щось заплатити за таку кількість роботи.

Його відповідь була така:

«Звичайно, ні. Я ж казав вам, що все абсолютно безкоштовно. Я думав, що буду жити тут довго. Але справи на роботі пішли вгору та я купив собі власну квартиру, тому і покидаю вас
На прощання ми попили чаю та побалакали про життя. Сподіваюсь, що наступні квартиранти будуть не гірше, ніж цей. А вам як така історія?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close