Моя сім’я – це мій тато. Я так вважав, поки він не привів додому нову жінку. Потім, батько мене виставив за двері, а сам зник з мого життя.

Я тоді був п’ятирічним хлопчиком. Він зустрічався з багатьма жінками, але привів додому саме цю. Одного разу вона сказала, що я їй заважаю та щоб батько обрав, хто йому потрібен більше. Я думав, що батько виставить її речі за двері, але так не сталося.

Наступного дня невелика кількість моїх речей була зібрана у стару валізу. Мене одягнула у спортивний костюм та кудись відвезли. Ми їхали довго, я дивився у вікно та плакав, не розуміючи, як таке могло статися.

Коли машина зупинилась, батько повернувся до мене та віддав мені всі мої документи. Ми підійшли до невеликого будиночка та постукали у двері. Не чекаючи, поки двері відкриються, батько плеснув мене по спині та пішов. Я стояв один зі старенькою валізою та не знаючи, що робити.

Через хвилину двері відкрила невеликого зросту жіночка – це була моя мама. Вона провела мене до кухні та познайомила мене зі своєю сім’єю. Вона жила з чоловіком та двома дітьми. Вони поставилися до моєї появи досить спокійно. Показали мені мою кімнату та допомогли розкласти речі. Мама спочатку хотіла відправити мене до інтернату, але її чоловік заборонив їй це робити. Взагалі, він поставився до мене, як рідний батько.

Перший час я дуже сумував за батьком. Сподівалася, що він одумається та повернеться за мною. Але пройшло пів року і я почав називати дядька Івана батьком. Він став для мене найріднішою людиною. Мати нікого не любила. Ні чоловіка, ні донечок, ні мене. Основний дохід у сім’ю приносила вона. Ми часто чули, що вона витрачає на нас багато грошей, що ми ліниві та сидимо у неї на шиї. Вона була дуже сувора та зла. Коли вона була вдома, ми старалися не виходити з кімнат, щоб не потрапляти їй на очі.

Одного разу мати заявила, що покохала іншого чоловіка та уходить від нас. Ми в цей час були уже дорослі. Старша донька вже закінчувала університет, середня збиралася вступати до університету, а я навчався у 10 класі. Сестри дуже допомагали мені з уроками.

Мати повністю нас утримувала. Допомагала грошами, одягала, оплачувала курси та кружки. Завдяки їй ми вивчились на відмінно та знайшли гарну високооплачувану роботу. Згодом мама захворіла та померла. У своєму заповіті вона все своє майно залишила нам порівну. Новій родині вона нічого не залишила.

bzh.life

Ми змогли відкрити свій бізнес. Власниками були я, сестри та наш батько. Ми все розподілили порівну. Справи пішли вгору. Ми розкрутили бізнес ще більше, ніж було до мами. У відпустку ми йшли всі разом та їхали відпочивати за кордон.

Уявляєте, через стільки років у моєму життя з’явився мій рідний батько. А з’явилася вона якраз тоді, коли у нас у житті були дуже добрі часи. Він не змінився, навіть не постарів. Виглядав втомлено, будо видно що зловживає алкоголем. Він був погано одягнутий та у нього тремтіли руки.

Він не посоромився жалітися мені на життя та говорити, що я повинен йому допомогами, адже він мій рідний батько. Він багато дзвонив мені та розповідав, як йому погано, і йому дуже потрібні гроші.

Я вже зустрів свого справжнього батька, який подарував мені любов, турботу та увагу. Він навчив мене всім тим речам, яким зазвичай тати навчають своїх синів. Тому я не жалів того чоловіка. Він був для мене чужою людиною. У мене на серці залишився слід після того дня, коли я в останнє бачив його. Коли він залишив мене під дверима та пішов геть до своєї жінки.

Я попросив його більше ніколи мені не телефонувати та не шукати зустрічі. Я вже маю велику та дружню сім’ю.
А він ніколи й не був моєю родиною, а ви як гадаєте?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close