Моя онука залишилась сиротою при живій матері та бабусі. Я не стала з цим миритися і почала діяти. Перемога була за мною.

Заміж я вийшла дуже рано, бо завагітніла. Щоб не мати осуду зі сторони, весілля ми справили дуже швидко, поки не видно було живота, бо на той час то було неприпустимо. Я народила гарненьку донечку. Ми її дуже любили, оберігали, виховували дуже ніжною дівчинкою.

Через п’ять років чоловік знайшов іншу жінку і пішов від нас. У доньки стався стрес і її поведінка почала погіршуватись. У підлітковому віці вона потрапила у погану компанію, яка мала на неї поганий вплив.

Тетяна почала прогулювати уроки, приходити додому напідпитку, багато сваритися зі мною. І одного разу сказала, що вагітна, але залишати дитину не збирається. Я не могла такого допустити й вмовила залишити дитину. Донька сильно не сперечалась, бо мала свій план, про який я навіть не здогадувалась.

Реклама

Під час вагітності я була дуже уважна до доньки, дуже хотіла, щоб вона полюбила цю дитину і стала хорошою матір’ю. Але після пологів донька відмовилась від онучки й написала відмову у письмовому вигляді. На всі мої прохання залишити маленьку вона була категоричною.
Підписала листок з відмовою, пішла з лікарні й більше не з’являлася.

vospitanie.guru

Я не могла допустити, щоб моя онука росла в дитячому будинку сама, коли в неї є жива бабуся.
За станом здоров’я і через недостатність коштів, суд відмовив мені в усиновленні. Я була у розпачі, але продовжувала навідуватись до неї у дитячий будинок кожного дня. Через декілька місяців мені запропонували роботу медичної сестри у цьому будинку, оскільки я мала медичну освіту і була прив’язана до своєї онучки, це був ідеальний варіант.

Ми бачилися кожного дня. Я хотіла подарувати багато тепла, турботи, любові онуці, бо почувала провину за вчинок своєї доньки.

Реклама

Коли маленькій Оленці виповнилось сім років я забрала її додому. Це була найщасливіша подія в моєму житті. Зі здоров’ям в мене все стало добре, фінанси були хороші і я вирішила подарувати життя в любові й злагоді ще одній дитині. Подала на всиновлення найкращого друга моєї Олени. Тепер вони були сестрою і братом.

Дітки мої виросли хорошими людьми, вже мають свої родини, дітей. Я пишаюсь своїми дітьми й тішуся, що не покинула онуку і досягла її повернення додому.
А ви змогли б сидіти й нічого не вчинити, щоб виправити ситуацію?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker