Моя мама залишила мене з батьком заради нового “кавалера”. Пройшло багато років, але я й досі згадую її вчинок.

– Мама залишила мене с з татом коли мені виповнилося одинадцять років. Стосунки батьків останній час були геть натягнуті, а через тиждень після мого дня народження мама і зовсім пішла. Пам’ятаю тато довго з нею розмовляв, намагався налагодити відносини, вмовляв залишитись заради мене, але мама тільки злилась і казала, що хоче кращого життя. Перший час вона дзвонила мені, приїжджала, а потім і зовсім забула, що в неї є син. Татові доводилося багато працювати, щоб забезпечити нас, бо від мами не було ні копійки.

www.ya-roditel.ru

Разом з мамою з мого життя зник і дідусь. Хоча я пам’ятаю як часто він приходив до нас, вчив грати на гітарі, катався зі мною на велосипеді, розказував різні байки. Але після розриву батьків дідусь перестав приходити й навіть дзвонити. Я кожного дня чекав на його дзвінок, але він не дзвонив. Всю свою увагу він приділяв тепер моєму двоюрідному брату.

– Мені важко представити, як ти з цим жив?

Реклама

– Чесно кажучи, не пам’ятаю. Я був дитиною і не розумів до кінця наскільки все складно. Тато дуже переживав через цей розрив. Намагався дати мені багато уваги й любові. Був і за тата, і за маму. Щоб не сумувати за мамою занурився в роботу з головою. Та і рідні дуже підтримували.
Через деякий час, коли батько вже і не розраховував, йому зустрілась дуже чемна жінка і вони одружились. Вона добре до мене відносилась і, можна сказати, замінила мені мати.
А тиждень тому про мене згадав мій рідний дідусь. Зателефонував мені.

– Хм, і чого дзвонив? Згадав про внука?

Реклама

– Мабуть. Зробив навіть вигляд, що нічого і не було. Що ми весь час спілкувались. Просив прийти до нього, бо йому зле і він хоче мене побачити. Я не мав бажання до нього приїздити тому відразу сказав, щоб мене не чекав. Через місяць нам зателефонували й повідомили, що дід помер. Всі радили мені поїхати провести його в останній путь. Я не схотів. Він легко забув про мене коли я був ще дитиною і потребував його присутності, його підтримки, а тепер в моєму житті немає для нього місця.

– Чи вважаєте ви правильним рішення мого друга? Як би ви вчинили на його місці?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker