Коли по мене повернулися, то батьки мого однокласника почали вибачатися. Але моя мама навіть їх не слухала, вона мовчки забрала мене звідти.

Я тоді навчався у другому класі. Мені будо вісім років. Мій товариш та його батьки запросили мене та інших хлопчаків до них у гості дивитися новий мультфільм. Я дуже зрадів. Батьки мене відпустили, але перед виходом сказали, що, якщо я захочу повернутися додому через будь-яку причину, то обов’язково повинен їм зателефонувати. Звичайно, я погодився та вже збирався бігти, але батьки мені повторили: «Синку, пам’ятай у будь-який момент дзвони мені нам і ми за тобою приїдемо. Якщо тобі щось не сподобається, то не хвилюйся, а одразу телефонуй!»

Я не думав, що так скоро зателефоную батькам. Коли ми подивилися мультфільми, батьки мого однокласника принесли нам торт. Всі погодилися, а я ввічливо відмовився, тому що я не знав чи можна мені такий торт. Мама мені не дозволяла їсти багато солодощів, бо в мене буда алергія. Всі хлопці почали наді мною жартувати. Нібито, я боюсь торт без дозволу мами з’їсти. Я пішов до господарів квартири, та попросив телефон, щоб подзвонити батькам.

thumb.tildacdn.com

– Сашко, ти чого? Батьки напевно зайняті своїми справами. Ми скоро відвеземо вас додому. Навіщо їм телефонувати? – говорили в один голос батьки однокласника.

– Вони чекають мого дзвінка! Я хочу з ними поговорити!

– Ти що хочеш, щоб всі дітки засмутились через тебе?

– Вони мене образили.

Мені все ж таки дали телефон. Я набрав номер, слухавку підняв тато.

Реклама

Синку, за тобою приїхати?

– Так, я вже одягнувся та чекаю на вас.

– Добре, через 10 хвилин будемо.

Через десять хвилин мої батьки були на порозі квартири. Батьки виглядали трохи схвильовані. Мама та батько однокласника почали пояснювати, що сталося та що їм не обов’язково було приходити. Батько подивився та сказав: «Якщо моя дитина телефонує мені та хоче, щоб я її забрав додому, ви вважаєте, що мені не обов’язково було потрібно приїхати? Якщо йому тут не подобається, то він не повинен мовчати та продовжувати знаходитися тому що, так треба!». Вони не мали що відповісти.

Мої батьки найкращі батьки у світі. Вони привчили мне з дитинства виражати свої думки та не дозволяти перетинати особистих кордонів.

Ви уявляєте, що десятирічний хлопець може вигнати своїх колишніх товаришів зі своєї квартири за те що вони почали знущатися з мене через відсутність телевізора? А я тоді так і зробив.

Було таке, що ми поїхали на змагання по футболу. Нас там поселили у шатрі на вулиці. Тоді була осінь та йшов дощ. Я подзвонив батькам, вони не зволікаючи приїхали та забрали мене та моїх друзів. Хоча це було інше місто.

Відверто кажучи, я дуже радий, що батьки з дитинства навчили мене не терпіти, а висловлювати свою думку та не боятися чинити опір. Це одне з найважливішого, чому вони мене навчили.
Мої батьки завжди мені говорили:

– Ніколи не соромся сказати, що тобі щось не подобається.

Реклама

Будь чесним з самим собою та іншими.

А найголовніше, вони мені на собі показували приклад того, як потрібно себе вести.
Пригадуючи ту ситуацію у гостях мого однокласника, то батьки просто не хотіли нікому псувати настрій та вибачалися просто так, тому що так треба. Мої батьки завжди говорили, що не можна терпіти, якщо тобі щось не подобається, треба виходити з ситуації.

Мені здається, що я у дитинстві був більш впевнений у собі аніж деякі дорослі. Вони вважали, що є ситуації, коли треба терпіти, а я не вважав, що терпіти – це норма.

Зараз я хочу вас всім сказати: якщо вам десь не подобається знаходиться, то розвертайся та йдіть звідти. Це ваше право, ваша свобода та ваш вибір.

Не бійтесь, що вас осудять. Протягом всього життя, хтось буде незадоволений вами. Якщо ви будете на всіх звертати увагу, то на довго вас не вистачить.

Мої батьки навчили не дозволяти лізти до свого життя стороннім людям. Події у моєму житті також змушували вчитися захищати себе.

Якщо ваші батьки з дитинства вас не навчили, то спробуйте самі. Кожного дня нагадуйте собі, ніхто не вправі лізти у ваше життя та диктувати правила! Ви повинні говорити, якщо вам щось не подобається, а не терпіти, бо так треба.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker