Кохання чи просто звичка?

Семен жив з Віталіною 36 років. Вони одружилися, коли їй було вісімнадцять, а йому двадцять. Це була їх перша закоханість. Одружилися через два місяці після знайомства. Віталіна ще через місяць завагітніла. Це була важка вагітність. Семен допомагав як міг. Хоч і працював на двох роботах та вчився на вечірньому в університеті. Він дуже кохав дівчину з самого початку, а ось Віталіна вийшла за нього лише тому, що хотіла швиденько заміж. Вона була не готова ні до родини, ні до дитини, ні до ведення домогосподарства.

У Семена були підозри, що дитина не від нього, бо коли дитя народилося, воно було зовсім не схоже ні на нього, ні на дружину. І з часом це не змінювалось. Карина (донька) не була схожа ні зовні, ні характером ні на кого з них. Але він дуже кохав свою дружину та не хотів навіть думати про її зраду. Хоча… Мабуть, це було не кохання, а закоханість, яка переросла просто у звичку.

www.pexels.com

Каринка росла: садочок, школа, перша закоханість, університет. Час пролетів дуже швидко. Чоловік помітив, що дружина почала випивати. Він одного вечора сів поруч з нею і запитав:

Реклама

— Що відбувається, люба?
Я так більше не можу, — відповіла дружина.
— Говори все, що в тебе на душі.
Мені важко… Але треба…

І вона розповіла свою історію. Коли їй було вісімнадцять, їй дуже хотілося заміж… Але той, кого вона кохала, її не кохав і використав її. Вона завагітніла. А в цей час за нею бігав Семен і вона вирішила піти на хитрість. Завести стосунки з Семеном і потім сказати, що дитина від нього. У неї це вийшло.
А Семен сидів і не розумів…

— Що я зробив не так? За що ти так зі мною?
— Я не думала тоді про твої почуття, а думала лише про те, що про мене скажуть люди, якщо я залишусь сама з дитиною на руках в дев’ятнадцять років.
— Тобто, ти мене не кохала? А чому ж не пішла від мене згодом?
— Я звикла до тебе… Ти дуже хороший і мені було шкода робити тобі боляче, — з гіркотою в словах сказала жінка, — Ти не заслуговуєш на те, щоб бути самотнім.
— А з чого ти взяла, що я був би один? — запитав Семен.
— Бо ти однолюб. Таких, як ти, видно за кілометр, — опустивши очі, зітхнула жінка.
— А можна ще запитання?
— Звичайно, задавай.
В тебе хтось був за час нашого шлюбу? — ледь вимовив Семен.
— Ти знав? Як? Був
— І хто ж він?
В повітрі повисла тиша на мить і Віталіна заплакала…
— Той хлопець… Батько нашої Карини
— Ти серйозно??? — аж підвищив голос Семен.
— Так… Я його все життя кохаю, але йому від мене треба було завжди тільки одне… І хоч так я почувалася себе потрібною коханому чоловікові.
— А як же я? Я тебе кохав і робив усе для вас з донькою…
— Ось тому я й не могла піти… Так до мене ніхто не ставився б більше… Ти хороший, але я тебе ніколи не кохала. Звичка, було зручно і все…

Знов в повітрі запанувала тиша. Семен вперше в житті заплакав… Наскільки гірко, що навіть дружина злякалася, щоб він нічого з собою не зробив.

Реклама

Залиш мене, будь ласка, — сказав Семен.
— Ти що надумав? – запитала дружина.
— Нічого. Хочу побути один…

Як ви думаєте, яке рішення прийняв Семен? Розлучитися чи жити з цим усім далі, як ні в чому не бувало?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker