Як молодий батько вплинув на медперсонал, цього ніхто не очікував!

Вагітність в мене була перша і бажана. Я з відповідальністю ставилася до всіх аналізів і походів до лікаря. В 30 тижнів мені оформили декретну відпустку і видали список необхідних речей в пологовому будинку. Я, не поспішаючи, почала все купувати. І як добре, що я вмовила чоловіка в вихідний день поїхати та купити все за списком. Через те, що пологи були першими, купила собі новомодні прозорі сумки в пологовий, хоч вони та не є найнеобхіднішими, але мені їх хотілось. І почала розкладати речі.

І через два дні в мене раптово піднявся тиск, мені стало зле. Це стало вранці, чоловік швидко відвіз мене до лікаря, вона навіть додому не відпустила. Негайно відправила під добовий нагляд до стаціонару. Це був 37 тиждень вагітності. Я чоловіка відправила додому за речами й ліками для мене. І наказала взяти ті приготуванні сумки.

Чоловік все привіз і поїхав на роботу, бо його запевнили, що я довго сьогодні буду зайнята: то аналізи, то обстеження, потім напевно крапельниці ставити будуть. Але після огляду декількох лікарів, вони остаточно вирішили робити екстрений кесарів розтин. Я і не встигла їх слова проаналізувати та зрозуміти, як медсестра вже несла мої речі до пологового відділення. А мене готували до операції, вже прийшов анестезіолог і почав ставити питання. А я все намагалася подзвонити чоловікові.

Все пройшло дуже швидко, весь час я була при тямі, все чула і бачила, але не відчувала нижню частину тіла. Зразу ж після того, як мене перевели до палати інтенсивної терапії, туди принесли й мою донечку.

Реклама

Наркоз поступово почав відходити, мене почало ніби морозити, я намагалася побалакати з чоловіком. Він сказав, що йому лікар вже подзвонила і він вже їде з роботи, буде через 2.5-3 години, бо саме працював за містом.

І тут почалось те, чого я не очікувала. Я лежу з крапельницею в руках, ніг ще не відчуваю. Зі мною в палаті з рідних нікого немає. І кожні 20 хвилин забігають в палату лікарі з дитячого відділення. З купою наставлянь і порад. Перше, що мене взагалі збило з пантелику – це те, що я маю вже зараз почати витирати дитину в усіх складочках сухою м’якенькою тканиною. Та я ж не проти це зробити, тільки ж як мені встати? Друге – звісно ж, молока немає ще і коли воно з’явиться – не відомо, молозиво виділятися не почалося, а дитину годувати обов’язково треба.

www.klinika29.ru

– А ви що, з собою суміші не маєте? Ну гаразд, зараз принесемо, тільки за неї заплатити потрібно.
Ну як вони уявляють, з якої кишені я повинна була почати діставати гроші, як я досі лежу під крапельницею.

– Ой, а чим же ви годувати будете? Ви що, ні пляшечки не маєте, ні стерилізатора. А як же ви сумки збирали?

І на цих словах нарешті зайшов до палати мій чоловік, обійняв мене і не міг надивитися на донечку. Потім я йому розказала про відношення дитячих лікарів. Він розлютився. Пішов побалакати з моїм оперуючим лікарем про стан мого здоров’я і, мабуть, зайшов і до дитячого відділення. Бо через 10 хвилин прибігла медсестра і почала витирати дитину. Показувала як правильно слід брати, як носика чистити, як пуп обережно промивати. Потім прибігла друга з пляшечкою з готовою сумішшю. Показали чоловікові як годувати, як стовпчиком тримати.

Реклама

Я не знаю, чи то мені щось вкололи, чи що, але я заснула і проспала всю ніч. А зранку побачила, що чоловік біля донечки. Він всю ніч був коло неї, годував та просто дивився на неї. Зранку почався обхід лікарів і один з них промовився, що в цій палаті дружина і донька сувового чоловіка.

Я не знаю і зараз, що казав їм тоді мій чоловік, але

. Ну, а якби чоловік приїхав тільки вранці?
Як би ви вчинили на місці молодого батька?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker