Я познайомилася з чоловіком, у якого був син від першого шлюбу. Все починалося чудово, а потім розпочався жах.

Через тиждень після знайомства, Микола розповів мені, що в нього є син від першого шлюбу та живе він с ним. Я спочатку не знала, що й сказати. Але потім подумала, що нічого поганого тут немає. В майбутньому ми також зможемо завести дітей та в них буде старший брат.

Через кілька місяців він запропонував мені стати його дружиною. Я погодилася. Поки ми готувалися до весілля, Микола запропонував нарешті переїхати до нього. Мої батьки були щасливі. Микола їм дуже сподобався.

Я була впевнена, що мої дитячі мрії збулися. Я зустріла свого принца. Ми любили друг до безтями. Ми могли до ночі розмовляти та сміятися. Але коли я речами прийшла до нього додому, я одразу відчула напругу. Його син навіть не привітався, а закрився у своїй кімнаті. Микола сказав, що йому треба звикнути. Я і сама розуміла, що 10-річному хлопцю треба звикнути до того, що йому потрібно тепер ділити тата. Хоча ми й були знайомі з ним, але він не думав, що так скоро я стану з ними жити.

Реклама
www.ivetta.ua

Через декілька днів я вирішила поговорити з дитиною. Я сказала, що дуже хочу стати йому другом та сподіваюся, що в нас вийде знайти спільну мову. Він не захотів зі мною розмовляти. Я вирішила дати хлопчині час. Микола дуже болісно переживав те, що ми не спілкуємося. Він кожного дня говорив, що я повинна стати для його сина матір’ю.

Через деякий час, хлопчина почав поводитися дуже дивно. Наприклад, коли я приходила додому з роботи, я не могла знайти якісь свої речі. Потім, звісно, я знаходила їх, але у дуже дивних місцях: свої домашні капці я знайшла у ванній за пральною машиною, шампуні лежали на балконі, піжама знайшлась у холодильнику. Я питала хлопця, чи не чіпав він мов речі. Відповідь була така: «Робити мені більше нічого, як переставляти твої речі». Коли я почала це говорити Миколі, він сказав, щоб я не вигадувала, а слідкувала уважніше де залишаю свої речі.

Реклама

Одного разу, ми прийшли додому раніше і помітили, як хлопець сипав сіль у каструлю з супом. Побачивши нас, він спокійно підняв очі та пішов до своєї кімнати. Микола нічого йому не сказав. Коли я почала питати дитину навіщо він це робив, Микола мене зупинив, та сказав, щоб я дала дитині спокій. Я була шокована. То він каже, щоб стала для його сина матір’ю, а тут говорить, щоб дала йому спокій. Мені тепер все життя терпіти таке відношення до себе? Я це нічим не заслужила.

Коли я починала говорити Миколі, що це не нормально, він відповідав мені, що йому треба звикнути до мене. А довго ще треба до мене звикати? Коли я вибирала весільну сукню, я замислилась, чи потрібно взагалі це весілля? Чи зможу я постійно жити у такій напрузі? Я вийшла з магазину, нічого не купивши та пішла до парку. Треба все обміркувати. А ви поважилися б на таке?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker