«Я не змогла пробачити власній мамі зіпсоване життя та втрачений час»

Наталя вийшла заміж в тридцять років. Засиділася в дівках. Чекала все життя на принца, а чому – не ясно. Багато хороших хлопців залицялися до неї, але вона не відповідала взаємністю. З часом зустріла свого чоловіка. Віталій був з маленького містечка, невеликого зросту та худорлявий. А головне – Наталі дати він нічого не міг.

Але кохання перемогло. Вони одружилися і народили донечку. Більше дітей у шлюбі не народилося…

З часом назбирали грошей та купили власне житло, після – автомобіль. Та вже й донька закінчила школу, далі – університет.

Прийшов час доньці виходити заміж. Марія зустрічалася з хлопцем, на ім’я Богдан, простим та добрим хлопцем. Стосунки були не досить довгі, хоча мали шанси бути тривалими та міцними. Але Наталя мала інші плани щодо потенційного родича.

Мама вирішила одружити свою доньку Марію із сином своєї колеги – пихатим та гладким Назаром. Та за словом до кишені не лізла. Як Марія не перешкоджала тому, але так і вийшла заміж за того, кого обрала мати.

Перед цим Наталя зустрілася із коханим дочки Богданом та повідомила, що Марія вагітна від Назара, тому Богдан так безслідно зник з її життя.
У Назара і Марії стосунки не складалися взагалі. Дітей намагалися завести, але нічого не виходило. Марія від Назара вимагала більшої зарплатні, і він поїхав на заробітки, до Німеччини, на завод автомобільних запчастин

esp.md

Марія випадково зустрілася з Богданом. Їхні стосунки поновилися і те кохання наче і не гасло. Так трималося три роки. Додому Назар не приїздив і гроші дружині не передавав. А коли приїхав – подав заяву на розлучення.

Через місяць Богдан привів свою кохану Марію до батьків і сповістив, що вони вже встигли одружитися і вже чекають на першу дитину. Наталя була шокована, а от Віталій зрадів, але його серце не витримало такої новини та бідолашний помер. Наталя залишилася самотня.
Марія народила дівчинку, тільки от мати на порозі свого дому вона не захотіла бачити. Коли донька підросла – вона їй також заборонила бачитися із бабусею. Не могла пробачити матері зіпсоване життя та втрачений час.

Згодом Наталя захворіла і потребувала догляду, от тільки донька та зять не вірили в те. Марія двічі на тиждень провідували мати, приносила ліки та продукти. А зять взагалі до неї не приходив. Коли Наталя зовсім стала знесиленою, вона хотіла побачити онуку та попросити пробачення у зятя, та це було марно.
Марія не поступилася і не змогла пробачити ту образу своєї мати. Лише доньці дозволила піти до бабці й попрощатися із нею. Коли дівчинка прийшла додому баби Наталі – вона вже пішла до Бога, тримаючи в руках її фото. А остання сльоза стікала по її обличчю…

Чи б пробачили ви своїй матері зраду на місці Марії? Та чи дозволили спілкуватися бабусі з онукою?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close