Добрий знаходить на землі рай для себе, злий уже тут смакує своє пeклo.

Ще з дитинства матуся мене вчила, що людям необхідно допомагати, от я і не можу пройти повз «жебраків», щоб не дати хоч копійку, тому що ми ніколи не дізнаємось, що у нього в житті такого сталося, що він мусить просити кошти на своє життя. Але через цю ситуацію, я змінив своє бачення.

На той момент на вулиці не було ні душі, тому вийшовши з будинку за продуктами, я не очікував зустріти бабусю, що просить милостиню. Одяг бабусі був чистий, що мене дуже здивувало. Я підійшов та запитав що у неї сталося, на що вона мені відповіла:

«Синочку, я мушу просити зараз допомоги, тому що в мене вкрали мій гаманець, а телефону в мене немає, щоб додому подзвонити, боюсь, що син мій вже мене розшукує та хвилюється, бо мене вже день вдома немає, а до села їхати ще дві години! Дай мені, будь ласка, скільки тобі не шкода на дорогу додому!».

Реклама
zhitomir-online.com

Я стояв вражений, бо це так низько – красти кошти у бідних пенсіонерів, які та так живуть від пенсії до пенсії, тому і дав їй 100 гривень, думав, цього було достатньо, щоб доїхати додому.

Вона дуже розчулилася, по її обличчю скотилася сльоза, подякувала та й ринула на автостанцію, а я пішов до магазину.

У магазині я обирав продукти на цілий тиждень, тому і часу провів досить багато. Й серед рядів, а саме в алкогольному, я побачив ту бабусю, якій ще пів години тому потрібні були кошти на дорогу додому.

Реклама

Я завмер від побаченого, адже я з добрими намірами допоміг їй, але, мабуть, що не стається, то на найкраще, адже тепер я буду уважнішим до людей.

А ви допомагаєте людям на вулиці? Як би вчинили на місці хлопця?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker