Чужий свій знайда

Одного ранку, я, прокинувшись чомусь рано вранці, почала поратися по домогосподарству. Чоловік працював в ніч, дітей у нас не було, жили ми в приватному секторі, ні від кого не залежали, тому я могла робити вдома, що хотіла, у будь-який час.

Прокинувшись, пішла зробила собі чай, з’їла з бутербродом. Пішла годувати собаку. Вийшла на подвір’я і почула плач дитини. “Що це було?” — промайнуло в мене в думках. Вирішила піти подивитися.

Звук лунав зі сторони городу. Я побігла туди та під парканом помітила маленький кошик, з якої й лунав звук. Нахилившись і подивившись в кошик, я зрозуміла, що там лежить маленька дитина місяців двох. Зверху лежала маленька записка. В ній було написано: “Потурбуйтеся про мою дівчинку. Не шукайте мене. Дякую.” В мене шок та сльози…

Я розуміла, що не можу віддати цю дитинку до дитбудинку. Але й не знала, як відреагує на це мій чоловік… Недовго думаючи, я забрала маля до хати. Через пів години прийшов мій чоловік і я розпочала з ним розмову:

— Ігор, тут така справа… Нам підкинули дитину
— Як це??? Хто? — люто запитав чоловік.
— Не знаю… І протягнула чоловікові записку.

Реклама

Чоловік прочитав записку і сказав:
Щоб ніякої дитини не було! Чого це ми повинні тягнути чужу ношу?
— Любий, ми живемо разом вже дев’ять років і в нас немає дітей… Може це знак? Подивися на неї, вона ж чудова!

pixabay.com

Чоловік підійшов до крихітки, подивився на неї і його серце наче розтануло. Ми вирішили вдочерити малятко. Пішли збирати всі документи, які були необхідні для вдочеріння. Це був довгий та нелегкий процес, але ми пройшли це і впоралися з цим.

Через рік ми офіційно стали батьками чудової дівчинки Софії. З кожним роком ми спостерігали за її злетами та падіннями. Вона дуже любила спорт, малювання, танці та готувати.

Ось їй вже вісім років, вона вже ходить до другого класу. І раптом одного дня на порозі нашого будинку з’явилася дівчина. їй було років двадцять п’ять. І вона почала заявляти, що вона мати тієї підкинутої дівчинки.

Що їй було шістнадцять, коли вона народила. Завагітніла в п’ятнадцять від однокласника, який зґвалтував її. Мати у неї пиячила, батька вона не знала свого. Але вирішила залишити дитину, а потім підкинути в забезпечену сім’ю, поки сама не стане на ноги.

Вона закінчила дев’ятий клас, вступила в кулінарне училище і чотири роки провчилась сумлінно. Потім пішла працювати в кафе офіціанткою, жила в гуртожитку. Згодом її перевели на кухара-кондитера і вона почала більше заробляти.

За чотири роки вона заробила на маленьку однокімнатну квартиру і вирішила забрати свою доньку.

Реклама

Ми з чоловіком були в шоку з цього всього, бо донька навіть і не знала, що вона нам нерідна. Ми сказали, що подумаємо і сказали, щоб та дівчина прийшла через тиждень.

Мій чоловік був категорично проти, а я вважала, що віддавати дитину нерозумно, але давати спілкуватися з рідною матір’ю потрібно. Врешті решт чоловік мене підтримав і ми вирішили поговорити з донькою.

Вона в нас була дуже розумною для свого віку. Тому й інформацію сприйняла нормально та захотіла познайомитися з матір’ю. Але ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік та дівчина не з’явилася.

Хто знає, що в неї трапилося. Як ви думаєте, чому вона не з’явилася?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker