Святослава вирішила випити чаю і поставила чайник на вогонь. Клієнтів не було, чому б не перепочити, поки є час?
Вона почистила килимки і салон нової Лади. Як можна було так загадити машину! Але ж стверджують, що чоловіки стежать за своїми автомобілями. Повинні їх вилизувати. Тільки трапляються винятки з правил. Приїжджають і жінки з собачками, машина – лялечка. Усе чисте. Залишається тільки поліролями обробити і килимки вимити. Іноді скло протирають. Вони – її регулярні клієнти. Попільничка порожня, на сидіннях чохли. Не робота – одне задоволення.
Багато клієнтів автомийки частенько просили, щоб саме Святослава чистила їхній автомобіль. Вони їй дякували додатковими чайовими. А співробітники заздрили, доручали їй найбрудніші машини, до яких навіть не хотіли підходити. Зовнішня мийка їм більше подобалася. Головне – руками не працювати.
Тільки Святославі було все одно. Вона брала і великі замовлення, оскільки потребувала грошей. Чоловік удома сидів, роботи в нього немає, тому їй доводиться працювати за всіх. Хтось же повинен годувати сім’ю, піклуватися про дітей. Вона втомлювалася, але заробіток постійний. Чоловік хоче працювати тільки за фахом. Адже в нього вища освіта. Не йти ж двірником.
Вирішив сидіти вдома. Роздратований, нервовий, весь час скаржиться, злиться. Навіть не посміхається. Адже вона для нього працює. І купує продукти, і готує їжу, і прибирає. А чоловік може тільки собі їжу розігріти. Більше нічого.
Напевно, він не відчуває своєї провини, що сім’я не забезпечується ним. Доводиться Святославі крутитися, як білка в колесі. Тож можна сказати, що на роботі вона відпочиває. Витягує у своїй кімнатці ноги і думає про свою долю.
Хлопці здебільшого курили на лавочці, тож вона залишалася сама. Найбільше клієнтів було ближче до вечора. А вдень клієнтів мало. Начальство приїжджає вдень, рахує касу, п’є чай. Чоловіки лебезили з господарем, робили видимість бурхливої діяльності, терли підлогу. Коротше кажучи, всі при ділі. Розрахунками завідувала Святослава.
Начальник одразу призначив її старшою. Він радів, що на нього працює такий відповідальний працівник. Вона старанна, її цінували клієнти, передоручали іншим людям, працювало сарафанне радіо.
Святослава – цінний співробітник. Саме через неї директор подумував про розширення. Святослава сама підкинула ідею. Можна ж ще й килими прати. На багатьох автомийках є така послуга. До того ж, поруч є порожня територія. Можна її розчистити і використовувати. Завезе відсів, розрівняє, облагородить усе.
Начальник розвідав усе. А витрати окупляться швидко. Адже якщо керувати буде Святослава, то все зростеться. Вона зможе організувати бізнес. І клієнтів залучить на потрібні послуги. Дамочки в чергу до неї шикуються, щоб машини помити. Чому б не випрати свої килими? Усі знають, як якісно вона робить свою роботу.
Зовнішністю її природа не обділила. Красива, з хвилястим волоссям, акуратна. Шкіра гладенька, доглянута, обличчя акуратне. При роботі у вологому середовищі вона непогано збереглася. Хоча їй доглядати ніколи було за собою особливо. Їй би впору на телебаченні передачі вести, а не брудні машини мити.
Поки вони обговорювали справи, начальник милувався красою співробітниці. Вона бачила його увагу, ніяковіла, червоніла, тільки продовжувала вести бесіду.
Святослава пишалася своїми дітьми. Вона розповідала про них із ніжністю. Вони росли хазяйновитими. А от про чоловіка мовчала. Він сидить удома й у вус не дме. Хоча начальник пропонував йому влаштуватися на його автомийку. Роботи вистачає. Тільки це не про нього – йому потрібна високооплачувана робота. Він же вважає себе кваліфікованим співробітником. А от дружина сховала свій диплом бухгалтера, взяла в зуби ганчірку, миє машини. Діти були погодками, навіть у декреті вона підробляла.
За професією її не брали без досвіду. А ось свою справу вона знала добре. Всю документацію вона вела сама. Здавала в податковій звіти. Усі витрати на розширення бізнесу вона прорахувала. План складено. Вона цілком могла б працювати бухгалтером. Але начальник її не відпускав.
Зарплату їй платили хорошу, навіть премію видавали. Усе, щоб утримати жінку. Адже всі бачили, як їй складно живеться. Ніхто так не подобався начальнику, як Святослава. Його сім’я загинула багато років тому. Відтоді він живе сам. І навіть ні з ким не зустрічається. Займається бізнесом. Спілкувався з друзями. Але всі сімейні, а йому нудно. І ось став він задивлятися на Святославу. Вона ж поводилася недоступно. Той факт, що жінка заміжня, бентежив начальника. Тож він побоювався залицятися до неї відкрито.
Але доля розпорядилася інакше. Вона допомогла чоловікові. Святослава підвернула ногу, він відвіз її в лікарню, а там констатували тріщину, наклали гіпс. Чоловік усюди носив Святославу на руках. Повіз її додому. Стали підніматися сходами, а у квартирі виявили німу сцену: чоловік Святослави в обіймах сусідки-коханки. Вони обидва виглядали ошелешено. Начальник розвернувся і пішов назад, дбайливо несучи Святославу. Вона плакала.
Не засмучуйся, зараз твої дівчатка прийдуть зі школи і ми поїдемо до мене. Усе буде добре.
