Батьки мого чоловіка терпіти не можуть мене. Я гадала, що з появою дитини щось зміниться, але стало навіть гірше. Але, здавалось, куди ще?

До сімнадцяти років я жила у невеличкому містечку під Києвом. З дитинства я хотіла переїхати до Києва, вступити у престижний навчальний заклад та знайти гарну роботу. Я закінчила школу на відмінно та вирішила спробувати подати документи до університету в Києві. Коли я дізналася, що пройшла на бюджетне місце, я була найщасливішою людиною у світі. Батьки допомогли перевезти речі. Я стала жити у гуртожитку поруч з університетом.

Через місяць я поїхала навідати батьків. Звичайно, вони приготували мені повну сумку домашньої їжі. Я вийшла з електрички та пішла у сторону гуртожитку. Я проходила поруч з машиною і тут похитнулася під вагою своєї сумки. Я зрозуміла, що подряпала бампер машини колесом від сумки. Власником машини виявився дуже гарний молодий хлопець. Він був обурений від ситуації, яка склалася, та почав сваритися. Мені будо дуже соромно. Я хотіла якнайшвидше потрапити до гуртожитку. Вибачившись, я так і зробила.

Наступного ранку я вийшла з гуртожитку і побачила власника машини, яку я вчора подряпала. Я була дуже налякана. Перше, що спало на думку, що він зараз скаже, що я повинна йому купу грошей. Я не зрозуміла серйозне там було пошкодження, чи ні.

Я підійшла до нього, привіталася та чекала, що він скаже.

Чарівно посміхнувшись, він спитав мене, як мене звати та запропонував підвезти до університету. Поки ми їхали, він сказав, що з машиною все добре і вибачився за вчорашню лайку.

Ось так почалися мої перші відносини з хлопцем, якого звали Олег. Він носив мене на руках, а я була на сьомому небі від щастя. Не пройшло і року, як він зробив мені пропозицію стати його дружиною. Звичайно, я погодилася. Я вже бачила у своїх мріях, як ми виховуємо наших дітей.
Однак моє щастя не довго тривало.

Реклама

Прийшов час знайомства з батьками Олега. Я дуже хвилювалися перед цим днем. Коли я зайшла до квартири, то одразу зловила незадоволений погляд на собі. Вони не стали тягнути час та в той же вечір показали, що я їм дуже не сподобалася. Коли я пішла до ванної кімнати помити руки, то почула розмову Олега з батьками.

«Синку, ти кого додому привів? З якого села вона? Ти що не розумієш, що їй від тебе потрібні лише гроші та квартира?» – сказала Олегу мати.

«Так, мати права. Їй лише прописка потрібна.» – підбурював батько.

Олег не слухав батьків. Ми одружилися таємно від усіх. Нікого з родичів не було не весіллі.

Я переїхала жити до свого чоловіка. Думала, що зараз почнеться щасливе сімейне життя. Але я помилилась. Батьки Олега майже через день заходили до нас. Мабуть, вони вважали мене покоївкою. Переступаючи поріг, вони починали мене ображати.

Одного разу свекор мені крикнув: «Ти себе у дзеркало побачила? Ти поводишся, як доярка! Ти не пара нашому сину!»

Я плакала кожного разу, коли вони приходили до нас. Єдине що говорив мені Олег: «Не звертай уваги, адже це такі дрібниці.» Згодом, він і сам почав вести так само як батьки.

storyfox.ru

Пройшло півтора року, як ми одружилися. Декілька днів я погано себе відчувала. Зробивши тест на вагітність, я зрозуміла, що вагітна. Я з нетерпінням чекала чоловіка з роботи щоб поділитися радісною новиною. Я вже уявляла як він буде радіти, що ми незабаром станемо батьками. Я помилилась. Коли я розповіла Олегу про те, що ми станемо батьками. Його очі стали скляними.

«Ти що не розумієш, що ми не готові до цього? Ми зовсім молоді. Я думав, що ми с тобі будемо становитися на ноги, встигнемо помандрувати світом.» У мене текли сльози від того, що я почула. Я не хотіла вірити у це.

Через декілька днів до нас прийшли батьки Олега. Такого крику я давно не чула.

Реклама

«Ти нагуляла цю дитину. Це не дитина Олега. Тобі взагалі від нашої родини потрібні лише гроші!»

Я не витримала та пішла збирати речі. Я не змогла більше терпіти таке відношення до себе.

Куди йти? Що робити? У гуртожитку моя кімната була зайнята. Я подзвонила своїй двоюрідній сестрі та розповіла їй про своє становище. Вона мені дуже допомогла. Перший час я жила у неї.

Потім вона порадила мені звернутися до компанії, де мене взяли на роботу. Почавши працювати, я змогла найняти квартиру. Трохи перевівши дух, я подала на розлучення та аліменти.

Завдяки своїм зв’язкам та грошам, батьки Олега довели, що моя дитина не від їх сина. Тому я не зможу отримати грошову допомогу на дітей. Через місяць ми розлучилися. Я непогана заробляла, тому ми з дитиною ні в чому не потребували. Син був копією його дурнуватого батька. Мої батьки чим могли мені допомагали. На вихідні дні старалися приїздити до нас у гості. Я була дуже щаслива. Може хтось мене осудить, але я не хочу, щоб моя дитина спілкувалась з таким батьком.

Навіть не знала, що такі «батьки» взагалі можуть бути, цікаво, чому саме моєму синові дістався один із таких?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker