Бабусині пиріжки смакують навіть собакам

Моя бабуся вже декілька років на пенсії. Вона хотіла допомагати онукам та й часу на пенсії мала багато, тому ми вирішили пекти пиріжки та продавати їх.
Ми підготувалися: у бабусі був розкладний прилавочок у вигляді стола, купили контейнери для гарячого. Випічкою ми торгували у парку, неподалік від дому. З ранку люди йшли на роботу, хтось гуляв по парку та малюків з матусями на дитячому майданчику вистачало.

Одного дня, як звичайно, я вийшов зі своїми пиріжками та вже розклав столик, як почув крики:
— Джессі! Джессі! До мене!

zen.yandex.ru/media

Кричала дівчинка, а по доріжці між лавочок, бачу, щось швидко мчить. Велетень, темний, на вигляд бійцівської породи пес, з іклами, зі слиною, що летить на всі боки. За ним поспішає господиня — мініатюрна, тендітна дівчинка. Вона не втримала собаку, по землі волочився повідець. Не встигли ми зрозуміти, що сталось, як ця собацюра скочила на прилавок, схопила пиріжок і, оком змигнути не встигли, враз його проковтнула та помчала далі. Господиня теж полетіла за ним.

Такого я ще ніколи не відчував, до тями я прийшов десь через пів години. До мене підійшла дівчина і дуже вибачалася. Заплатила за вкрадений псом пиріжок. Виправдовувалась, що не змогла втримати свого собаку-велетня.

Але наступного дня все повторилося і це вже було якось смішно. Мабуть, дівчина з собакою завжди гуляли у цьому парку.
Лише цього разу Джессі приволокла дівчинку з собою. Знову вкрадений псом пиріжок та вибачення дівчини.

Зараз я вже звик до нахабного собаки: це стало повторюватися регулярно, мабуть, Джессі дуже подобалися зроблені бабусею пиріжки. І кожен ранок у мене починається так — як чую крики дівчинки, готуючись, вже сам даю Джессі пиріжок, а дівчина відразу кладе на стіл гроші та парочка швидко мчить далі.

А ви любите пиріжки? Як би відреагували на місці хлопця?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close