Бабуся поставила на місце доньку й онуку, пригрозивши забрати в них міську квартиру

Відносинам та стосункам між родичами присвячено безліч історій, розвідок, статей, художніх творів. Зяті та тещі, свекрухи та невістки, а ще ж бувають, сестри й брати, дядьки й тітки чоловіка чи дружини. Й кожен з них має свій характер й звички, свої уподобання, і далеко не зі всіма легко знайти спільну мову й подружитись. Але іноді не кровна тобі людина може стати ближче ніж рідна й про це наша сьогоднішня історія.

Так склалось, що в мого чоловіка декілька родичок й всі жіночого роду. І якщо з його матір’ю (моєю свекрухою) та його старшою сестрою стосунки в мене не склались, то його бабуся, навпаки, дуже мене любить й цінує, і завжди каже онуку, що йому поталанило з дружиною.

Живе вона зараз в невеликому сільському будиночку, бо в її міській квартирі поселилась старша онука, яка фактично свою бабусю й вижила. Але вона значною мірою була рада звідти піти.

– Краще самій жити, ніж с цими, – казала вона, маючи на увазі свою доньку з онукою.

Чоловік поробив ремонти в сільському будиночку, всі необхідні комунікації та вигоди попідводив й підключив, так що я в неї чимало свого часу провела, особливо коли завагітніла та після народження первістка. Все ж краще на чистому повітрі та в красивій природі перебувати ніж дихати пилюкою в кам’яних джунглях.

Реклама

Після появи маленької дитини чоловік ще й дитячий майданчик облаштував на подвір’ї з пісочницею, гіркою та гойдалками. Галина Степанівна (так звали бабусю мого чоловіка) також радо проводила свій час з правнуком.

Але незабаром декретна відпустка закінчилась, прийшов час повертатись до міста, хоча про нашу любу бабусю ми не забували, часто зідзвонювались, чи списувались в месенджері (вона в нас дуже сучасна й навіть планшетом навчилась користуватись, й у всесвітню мережу виходити), а на вихідні й свята намагались до неї приїжджати – на гостини.

Найближчими вихідними у нас також був запланований візит до неї. Накупили ми подарунків та харчів, завантажили в автівку та й через півгодинки під’їжджали вже до її дому. Щоправда, там нас ждав неприємний сюрприз.

Pinterest.ru

На подвір’ї, зокрема, й в межах дитячого майданчика валялись купи сміття, в тім числі порожні пляшки з-під алкоголю, бляшанки з недопалками й недоїдками – таке враження, що ми потрапили до кубла бомжів-алкоголіків. Довершував цю картину, сплячий в пісочниці мужик, що був здається родичем чоловіка Каріни – старшої сестри мого чоловіка.

Майже відразу долинув її незадоволений голос. Вона в наказному, керівному тоні вичитувала нашу, любу, прекрасну Галину Степанівну, що та десь ходить, що вона на воду вже давно чекає й далі щось таке подібне.

Такого нахабства зі сторони родички, я не змогла стерпіти, й залишивши дитину на чоловіка, увірвалась в хату, схопила за розпатлане волосся Карінку та вишвирнула її з бабусиного будиночка.

Та намагалась протестувати, щось пояснювати, але ми були невблаганні. Змусили їх поприбирати в будинку та на подвір’ї та й випровадили їх з Богом.

Щоправда, ввечері Каріна повернулась, та ще й не сама, а зі своєю матінкою. Свекруха відразу накинулась з криками на мене:

Реклама

– Ти хто така? Хто тобі дав право командувати?

Але її тираду перервала Галина Степанівна. Вона прямо заткнула свою доньку з онукою словами, що це її будинок, і в ньому вона буде вирішувати, хто має в ньому перебувати й командувати, а не вони, й взагалі ніхто їх сюди не кликав. А як будуть допікати, то ще й квартиру в місті забере й онукові віддасть. Чи правнуку.

Ті на якусь мить заклякли, не очікуючи на такий опір з боку пенсіонерки, а тоді гримнули дверима й поїхали геть, і я надіюсь, що дуже нескоро їх тут побачу. А краще, щоб взагалі – ніколи!

Єдине, що мене дивує, й іноді непокоїть, як так вийшло, що така чудова жінка виростила таких неприємних осіб жіночої статті. Але в цьому житті трапляється всяке, чи не так?

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker