Згадую свою бабусю з посмішкою, навіть доньку назвала в честь неї

Коли я народилася, всі одразу сказали, що я копія бабусі. Те, як ми схожі було видно з самого дитинства. Коли мама вийшла на роботу, вона вирішила не віддавати мене до дитячого садка, а залишала мене бабусі. Вона мене навчила всього, що знала. Тому, коли я пішла до школи, вчителі дуже дивувалися, що я багато чого знаю. Я вже вміла рахувати, знала таблицю множення та алфавіт, вивчила багато віршів напам‘ять, була дуже чемною та спокійною. На всі батьківські збори ходила бабуся. Мабуть, саме тому мої однокласники вирішили, що в мене немає батьків.

Бабуся ходила торгувати квітами і я разом з нею. Я знала, які квіти бувають, за скільки треба продавати та як рахувати решту, як їх саджати, поливати та як вмовити їх купити. Мене знали всі продавці й заздрили бабусі.

Реклама
pixabay.com

Коли ми були вдома, завжди грали в карти або дивилися серіали. Я розповідала їй багато секретів, а вона мені свої історії з життя. Всі знали, що я дуже люблю свою бабусю.

На жаль, хороші люди дуже рано йдуть від нас. Для мене це був величезний удар, бо бабуся була мені рідніша ніж мама.

Якось вночі, мені наснився сон. Бабуся сказала мені, що скоро я не буду самотня. Так і вийшло. Через декілька місяців я зустріла свого майбутнього чоловіка, а через рік народила дочку. Довго вибирати ім‘я мені не довелося. Тепер у мене є дочка Тамара, названа в честь моєї бабусі.

Реклама

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker