У Миколи немає мами, але тепер в нього є найкращий тато.

Микола рано втратив матір, тоді йому було три роки. Він не розумів куди поділася його любляча мама, яка його обіймала та цілувала, яка вкладала спати та купувала йому цікаві книжки. Він помітив, що його тато дуже сумний, йому хотілося пожаліти його та тато не хотів його бачити. Кожного дня до них приходили друзі тата. Вони дуже голосно слухали музику та кричали, іноді вони голосно сперечалися.

Микола сидів у своєму ліжку й навіть не заходив в кухню, де були гості. Йому дуже хотілося їсти, але через свій страх, він не просив. З кожним днем його батько змінювався все більше. Він крuчав, обрaжaв Миколу, не грався з ним, не ходив на роботу, тільки спав й гуляв з друзями.

Микола дуже радів коли до нього приходила бабуся. Вона завжди його годувала та гралася з ним. Іноді вона забирала його до себе на декілька днів. Та через пів року не стало й бабусі. Тато вже зовсім не звертав увагу на сина. Одного разу, тато пішов з дому, щоб зустріти друзів та не повернувся. Микола чекав його три дні.

Йому дуже хотілося їсти та пити. Він вийшов на балкон та почав голосно кликати на допомогу. Він просив, щоб хтось приніс йому поїсти. Його крики почули сусіди та викликали поліцію, швидку та соціальну службу. Двері до квартири зламали, хлопчика нагодували. На жаль, його довелось забрати до дитячого будинку.

pixabay.com

Через кілька днів знайшли його батька. Його син рік жив у притулку, поки його батько лікувався у реабілітаційному центрі. Потім, коли суд дозволив, він забрав хлопчика та кожного дня просив у нього пробачення. У Миколи немає мами, але тепер в нього є найкращий тато.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close