Перестала спілкуватись з старшими братами, бо вони не внесли мене у свій заповіт

У мене є два старших брати. У них чудово склалося життя. Обоє мають по трикімнатній квартирі, автомобілі, одружилися, мають діток та онуків. Їх діти з сім‘ями переїхали до Італії. Можна сказати, що брати та їх родини дуже заможні.

На жаль, моє життя не так добре склалося, як в них. Я була два рази одружена, маю доньку, другого чоловіка недавно не стало. Живу в орендованій квартирі. Мені немає, що залишити своїй дочці на майбутнє, коли мене вже не буде.

Спілкуюся з братами я добре. Ми часто бачимося сім‘ями, разом відпочиваємо та святкуємо Новий рік та Дні народження.

Мої брати прийняли рішення подбати про заповіт заздалегідь. Я не планую так рано думати про це та й залишати мені нічого. Ніякого майна в мене, на жаль, немає.

pixabay.com

Я дізналася, що брати переписали все на своїх дітей та онуків. Я сподівалася, що вони мені хоч щось залишать, можливо, один автомобіль або одну квартиру. Вони знають про моє фінансове становище й зовсім не подумали про мене. Їм байдуже, що моя дочка залишиться ні з чим.

Я не розумію, чому вони так вчинили. У них би вистачило майна на всіх, але вони вирішили мене обділити. Мені стало дуже прикро.

Коли вони запросили мене на святкову вечерю, я відмовилася йти до них. Здається, наче мене зрадили, наче я чужа їм людина. Та вони не розуміють, на що я ображаюся, починають мене звинувачувати в тому, що мені від них потрібні тільки гроші та спадок. Кажуть, що я сама маю подумати про своє життя й майбутнє своєї дочки. Я маю ще сказати їм дякую за те, що вони дають мені гроші й беруть із собою на відпочинок.

Я не чекала, що мої рідні люди скажуть мені такі образливі слова. Всі хороші миті разом одразу зникли з моєї пам‘яті. Я не впізнаю цих людей, вони мені чужі.

Вже рік я з ними не спілкуюся. На жаль, через це страждає моя донька. Вона дуже любить своїх родичів, їй подобалося проводити з ними час, а тепер ми наче відрізані від світу. Я не маю грошей, щоб зробити добре свято чи купити доньці дорогий подарунок.

Іноді брати мені дзвонять.

— Ти що витворяєш? Ти ж тільки собі гірше робиш! Нумо спілкуватись та бачитися як раніше, чого ти вчепилася у ту спадщину?

На мій День народження я отримала переказ на свою картку, але повернула гроші назад. Хоча це й було дуже важко зробити, все одно, гордість переважає над потребами. Тепер мені від братів нічого не потрібно.

Чи правильно я вчинила, що перестала спілкуватися з братами й не беру в них гроші? Можливо, вони мали рацію, коли казали, що я сама маю потурбуватися про своє життя й не розраховувати на їх майно?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close