Нова сторінка життя після розлучення

Декілька днів тому я святкувала своє 40-річчя. Мені є що згадати та проаналізувати, адже за ці роки трапилося багато подій. Я не скажу, що життя у мене погане, навпаки – чудове, проте є над чим поміркувати.

Найбільше я роздумувала про свій шлюб. Чим довше я про це думала, тим більше розуміла, що ми одружились зарано. Ми обоє були дуже молоді, проте тоді ми про це навіть не думали.

Вперше я зустрілась з Олексієм у школі, ми ходили в паралельні класи. Наші домівки були недалеко, тому ми часто проводили час разом. Пізніше у нас з’явилась велика компанія, але один від одного ми ніколи не віддалялись. Коли ми переходили до 10 класу, Олексій запропонував мені зустрічатись, а у 18 років зробив пропозицію. Через рік ми відсвяткували весілля. Я навіть і подумати не могла, що все може бути так добре. Ми були дуже щасливі, а від того були щасливі й наші рідні. З батьківською допомогою нам вдалося купити квартиру, ремонт робили самостійно, бо завжди відкладали на майбутнє.

Не раз друзі мого чоловіка казали, що йому пощастило з дружиною, вважали, що я володію всіма якостями чудової дружини. Насправді я ніколи не сприймала це серйозно, бо не вважала себе кращою за інших, просто я кохала свого чоловіка та хотіла, щоб він це відчував. За кілька місяців після весілля ми дізнались, що у нас буде дитина. Ця новина зробила нас такими щасливими, все було так чудово. Коли наш синочок народився, ми були не в собі від щастя. Ми любили та берегли один одного у нашій вже не малій сім’ї. На жаль, щасливою сім’єю ми пробули лише 7 років. Якось я відводила нашого сина Матвія до школи, а коли прийшла додому, то ні Олексія, ні його речей вже не було.

Я раніше й подумати не могла, що все може так швидко змінитись. Єдиним щастям для мене залишався Матвійко. Я дуже хвилювалась, як дитина буде рости без батька та як йому пояснити, чому тато більше з нами не живе. Однак, Матвійко, як не дивно, не часто його згадував. Мої батьки не завжди мали час допомагати з дитиною, проте я впоралась. Єдине, що робив Олексій – це вітав сина з днем народження.

Реклама

Я ніколи не здавалась, бо хотіла, щоб мій син мав все необхідне, відчував, що його люблять та оберігають. Мені було не легко, але я ніколи цього не показувала.

Якось я побачила свого вже колишнього чоловіка та дівчину з компанії наших шкільних років. Наш спільний знайомий розповів мені, що вони якось зустрілися після нашого весілля і почали спілкуватися. Поки я була в декреті, чоловік ходив на роботу та до неї.

Часу в мене було не дуже багато, тому не завжди встигала виконувати всі справи по роботі. Через це невдовзі я потрапила під скорочення. Я не втрачала часу, шукала нову роботу, розглядала всі можливі варіанти. Заощадження закінчувались, а вакансій так і не було. Порадившись з батьками, ми вирішили, що нам з Матвієм варто переїхати до них, щоб виставити нашу квартиру на продаж. В батьків жилося добре, квартира була велика, тому кожен з нас мав окрему кімнату.

Потрохи все владналося. Я знайшла непогану роботу. Батьки почали трохи більше допомагати з вихованням. Ми з сином стали подорожувати, часто їздили в гори. Коли Матвій виріс, то подарував мені поїздку на море і відмовився їхати зі мною, він дуже хотів, щоб я відпочила та більше бувала серед людей. Щоб було веселіше, я запропонувала подрузі поїхати зі мною.

Так вдвох ми й поїхали. Син забронював нам кімнату у великому та просторому будинку. Умови були чудові, а прекрасна погода та морське повітря робили наш відпочинок ще кращим. Днями ми плавали у морі, ходили на різні екскурсії, а ввечері любили сидіти в затишних закладах.

Якось під час одного з таких вечорів до нас підсіла компанія з двох чоловіків. Один з них був давній знайомий моєї подруги, він теж відпочивав тут зі своїм другом. Знайомого звали Анатолій. Спочатку я не дуже зраділа двом незнайомим чоловікам, проте ми недовго посиділи та пішли до своєї кімнати, бо були дуже стомлені від такого активного відпочинку.

Наступного вечора моя подруга почувала себе не дуже добре, тому я пішла вечеряти сама. Коли я вже збиралась йти, до мене підсів Анатолій, з яким я вчора познайомилась. Я залишилась ще на трохи, ми досить добре поспілкувалися, обговорювали абсолютно різні теми. Протягом відпочинку ми ще не раз зустрічалися за вечерею та проводили час всі разом.

Реклама

В хорошій компанії відпочинок пройшов дуже швидко. Через кілька днів, як я приїхала додому, мені зателефонував Анатолій та запропонував зустрітися. Я відмовила, адже мала дуже багато роботи. Анатолій не здавався, дізнався у подруги, де я працюю та якось прийшов до мене під час обідньої перерви.

Подруга мені багато чого розповіла про Анатолія, дуже добре про нього відзивалась, тому я все ж знайшла час та зустрілась з ним ввечері. Згодом ми почали зустрічатись, а через деякий час я переїхала до нього. В Анатолія дітей не було, тому він прийняв Матвія як рідного. Син не жив з нами, бо навчався в університеті в іншому місті. Я знову відчула, що мене кохають. Син часто приїжджав додому, тому ми багато часу проводили разом.

pixabay.com

Я б хотіла побажати, аби ви ніколи не опускали руки наперекір всім негараздам. Головне – це вірити в те, що все налагодиться. Варто не думати про погане, а налаштовувати себе лише на добре.

Як ви вважаєте, чи можливо розпочати життя з чистого аркуша після розлучення в зрілому віці?

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker