Мої батьки та рідні ніколи не цікавилися мною, а згадали лише тоді, коли я розбагатів

Мої батьки ніколи не мали часу на мене, все життя мною опікувалася тітка. Коли я виріс, батьки вирішили, що мені потрібно вчитися на лікаря, щоб заробляти багато грошей для родини, а я хотів собі іншої долі. Завжди мріяв навчатися на веб дизайнера. Сфера ця була дуже цікава для мене. Батьки не зрозуміли та й не врахували мої побажання. Тоді я і вирішив переїхати до тітки, щоб вчитися. А батьки не захотіли зі мною спілкуватися.

З ранку я був на навчанні, а на вечір біг працювати в піцерію. Грошей не завжди вистачало, але я йшов до своєї мрії. З іншими родичами я також вже не спілкувався, мене вони навіть не запрошували на свята. Лишилася тільки тітка Соня, яка розуміла мене і завжди підтримувала. Навчання в мене йшло добре. Закінчивши навчання на відмінно, я отримав диплом.

Я мав багато нових друзів та завдяки дружнім стосункам я зміг влаштуватися швидко на нову роботу за спеціальністю. Життя стало налагоджуватись. Перший час у випробувальний термін платять не багато, а пізніше навички мої зростали. Вже за рік я влаштувався в іншу фірму. Роботи було багато, та й гроші платили великі, більше навіть, ніж очікував.

Я здійснив своє бажання та вже міг відкладати із зарплати на своє житло. Батьки мною не цікавилися, навіть на день народження повідомлення із привітанням не надсилали.

Реклама

Моє життя йшло в гору. А у 26 років я зміг придбати власне житло. Двокімнатну квартиру у новому будинку. З часом я купив собі і автомобіль. Але завжди приїздив до тітки та допомагав їй, і вона піклувалась і підтримувала мене як власного сина.

pixabay.com

Одного разу, на День народження тітки я вирішив її привітати. Вона мала старий телевізор, який вже віджив своє, тому я вирішив їй подарувати нову плазму.

Поїхав до неї на обід. В нас є звичай святкувати лише утрьох: тітка, я, та її сусідка. А тут неочікувано приїхала моя рідня. Коли побачили мене в машині, у новому одязі, та й з дорогим подарунком, то вони лише мовчки сиділи та дивилися на мене.

Через декілька днів мені подзвонила мати. Запитала, як зараз живу та чим займаюсь. Спілкувалися ми з нею не дуже багато, відчував, що мати грошей попросить. Так і сталося. Вже через день мати просила у мене допомоги з грошима. Вона зараз не має робити, та й батьку платять малу зарплату і зараз в них не вистачає грошей. Але я їм відмовив. Колись в молодості мені ніхто із них не хотів допомогти.

Реклама

Пізніше мені дзвонили родичі, всім хотілось від мене лише одного –зароблених мною грошей. Дзвінки не припинялися і тоді я додав їх у чорний список, і вже не відповідав. Близькою людиною для мене залишилась лише моя тітка Соня. Лише їй я вдячний, що підтримувала мене, і їй я хочу допомагати, а про рідню навіть і думати вже не хочу. Можливо, це не правильно, але як по-іншому можна з людьми, які відмовились від свого сина? Батьки свого часу визначили своє майбутнє таким вчинком. Життєві вчинки як бумеранг – завжди повернуться!

А як би ви вчинили на моєму місці?

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker