Маленький хлопчик за один день змінив долю одразу двох людей

Оленка навчалась у місті в медичному університеті, мріяла стати лікарем. Раз на місяць вона їздила в село до батьків. Цього разу вона вирішила залишитися погостювати на всі вихідні, а вранці поїхати на першому автобусі, щоб встигнути на заняття. Автобус їхав декілька годин, зупиняючись у кожному селі. Оленка мала час ще трохи відпочити. Вона роздивлялася пейзажі за вікном, споглядала за природою.

На кінцевій зупинці вона почула, як водій почав голосно кричати на неї. З просоння Оленка не розуміла, що він хоче, узяла свої валізи та вийшла…

“А дитину ти мені залишила”? — продовжував кричати водій. Виставив перед нею хлопчика, зачинив дверцята і поїхав. Розгублена Оленка стояла сама на зупинці зі своїми валізами та із незнайомим маленьким хлопчиком. Наляканий, майже в сльозах, він не розумів, що робити.

Реклама

Хлопчик був неговірким, Оленка лише зрозуміла, що він Степан, йому чотири роки, був з бабусею Машею. Залишивши валізи у камері схову, Оленка зі Степаном зайшли до відділення поліції.

— Доброго дня! Тут малюк, так сталося, що мені потрібна допомога!
— Яка допомога вам потрібна, молода матуся? — вирішив пожартувати поліціянт.
— Яка я вам матуся?! — образилась Оленка, та розповіла все, що сталося.
— Добре, я це зрозумів. Але хто ви, заміжня, маєте родину, дітей?! — почав запитувати чоловік.

Назару було двадцять шість років, весь свій час він проводив на роботі. Побачивши Оленку, щось в ньому змінилося, він відчував себе якось дивно поруч із нею. Оленка зрозуміла, що на навчання вже не встигає. Спокійно присіла та попросила дві склянки води, для себе та Степана.

Назар попросив почекати у кабінеті, а сам у гарному настрої побіг в супермаркет. Швиденько купив сендвічі, печиво, дитячий сік та ранкову каву. Оленка з Назаром спілкувалися на рівних, майже як друзі. Маленький Степан довіряв їм, був веселим, та слухняним.

Реклама
pixabay.com

Поліції прийшло повідомлення про зниклого хлопчика. Степан з бабусею Машею жили лише удвох і вирішили піти на базар. Біля зупинки бабуся купувала хліб, а малий з цікавості зайшов до автобуса. Водій рушив, а хлопчик забоявся щось комусь казати.

Хлопчика привезли додому, а Назар з Оленкою з того дня почали спілкуватись. А через деякий час зрозуміли, що хочуть чогось більшого, ніж дружба. За пів року пара одружилася. Вони регулярно відвідували хлопчика та його бабусю. Ось така випадковість звела разом двох самотніх людей!

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker