Зворушлива розповідь матері, яка стала не потрібною своїм дорослим дітям

У мене троє дітей. Всі вже покинули рідну домівку і подалися на пошуки свого щастя. Син поїхав за кордон вже дуже давно. З тих пір я його і не бачу. Він і одружився там, вже й дітки з’явилися. Хоча бачила я їх тільки на фотографія. Йому все немає коли приїхати. По телефону спілкуємося, звичайно, але хотілося б онуків побачити, з невісткою познайомитися.

Старша донька теж прилаштувалася непогано. Вийшла заміж, дочку ростить, кар’єру будує. Бойова вона у мене, нічого не скажеш. Ось вони з чоловіком хоч і рідко, але приїжджають до нас. Нещодавно купили квартиру. За цю дочку душа у мене не болить. А ось за молодшу я турбуюся.

Іра якось не змогла влаштуватися в житті. Рано вискочила заміж, відразу ж завагітніла. Чоловік її чи то молодий був занадто, чи то просто недолугий. Загалом, пішов від них через два роки. Тоді вона онука на мене залишила, а сама поїхала в місто влаштовуватися. Довчилась в технікумі, пішла на роботу швачкою. Років через півтора дитину до себе забрала.

Чи варто розповідати, як я по ним сумую. Хочеться більше спілкуватися, частіше бачитися. Ось я і вирішила поїхати на свята до молодшої доньки. Я не бачила їх з онуком вже три роки. Ну хіба так можна? Навантажили з чоловіком повні торби гостинців, і я вирушила в дорогу. Важко везти, роки вже не ті, але що поробиш, без гостинців ніяк.

Їхала і думала про те, як обійму дочку, поцілую онука. Так сильно скучила! На вокзалі мене не зустріли, так що вирушила відразу до них. Онука і правда не впізнати, такий великий виріс. Дочка зустріла мене якось прохолодно. Сказала, що не могла мене зустріти, бо готується до прийому гостей.

Я приїхала в суботу ввечері, а в неділю у дочки були гості. Вона наготувала багато всього, стіл накрила. До неї прийшли її подруги з чоловіками. Дочка відразу розцвіла, почала бігати навколо них. Коли прийшов час сідати за стіл, дочка зі збентеженою посмішкою сказала мені: «Мамо, ти ж з нами не будеш сідати? Тобі ж нецікаво з молодими ».

attuale.ru

Щоб не зганьбити її перед друзями, я посміхнулася і сказала, що і справді не хочу. Піду, мовляв, прогуляюсь, щоб не заважати. А у самій клубок у горлі. Зібралася і пішла на вулицю. Тільки міста я зовсім не знаю, так і просиділа весь день на лавці біля під’їзду. Добре, що день був сонячним.

Коли я ввечері повернулася, дочка мало не з порога запитала мене на скільки я приїхала. Я сказала, що планувала погостювати тиждень. Вона скривилася і сказала, що не може, тому що збирається з онуком їхати в гості до друзів. На наступний день я зібрала речі і мовчки поїхала додому.

Сиділа в поїзді і думала про те, як же швидко пролітає наше життя. Як швидко ми стали не потрібні нашим дітям. Ростили їх, вкладали в них любов, турботу, тепло, а тепер вони навіть бачити нас не хочуть. Не потрібна я їм стала, не потрібна …

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close