“Заспокой своє дитя, я спати хочу!” – кричала мені свекруха в перший день після виписки

Свекруха наполягала на тому, щоб ми жили після весілля у неї. Вона здавалася гарною і приємною жінкою, мило посміхалася при зустрічі, тому ця ідея мені сподобалася. Я була молодшою від свого на десять років, свекруха трималася за мене, як за останню надію одружити свого синочка.

Ми могли б купити відразу двокімнатну квартиру, адже мої батьки обіцяли допомогти. В крайньому випадку, з кредитом б точно не було ніяких проблем. Але свекруха стояла на своєму і знаходила мільйон аргументів для того, щоб ми підтримали її ідею.

Я здалася. Перший час ми жили нормально, ділили обов’язки навпіл і допомагали один одному. Правда, друзів родичка не дозволяла запрошувати. Мовляв, з чужими людьми можна і в кафе зустрітися, не обов’язково додому тягти. Коли я запросила на свій день народження сестру з племінницею, мама чоловіка взагалі бунт підняла. Річ у тім, що у неї тиск від писку і криків піднявся.

Племінниця у мене спокійна, вела тихо і спокійно себе в гостях. Саме це і було першим дзвіночком. Я задумалася про те, що буде далі. Як вона буде сприймати онуків?

Думати було пізно – буквально через кілька днів я дізналася про вагітність. Павло був на сьомому небі від щастя, на відміну від своєї мами.

– Навіщо вам так рано діти? Ти що не розумієш, що з появою дітей почнуться проблеми? Крики по ночах, болячки, пустощі. Тобі 25 років, ще мінімум п’ять років треба відгуляти, – сказала мені свекруха.

Я очікувала від неї зовсім іншої реакції, тому розплакалася і пішла в свою кімнату. Павло налетів на свою маму з докорами, але він нічого не добився. Свекруха навіть на виписку не прийшла після пологів, вона всіляко ігнорувала внучку. В першу ніч Тетяна Іванівна закотила скандал:

– Заспокой своє дитя, я спати хочу! – кричала вона.

freepik.com

Вранці вона повідомила про те, що жити так не має наміру, тому нам треба шукати житло. Як з’ясувалося, вона терпіти не може маленьких дітей, адже вихованням сина займалася бабуся. Вона сплавила його мамі відразу після народження. А коли померла бабуся, довелося їй забрати свого сина.

Ми переїхали до моїх батьків на якийсь час, а потім взяли квартиру в кредит. Минуло три роки. За весь цей час свекруха ні разу не прийшла до нас в гості. Вона кличе нас до себе, але без внучки. Уявляєте?

Павло іноді навідується до мами, а я не бачу сенсу з нею зустрічатися. Навіть на ювілей він ходив один, щоб настрій не псувати мені, адже я вагітна вдруге. Свекруха навіть не знає про прийдешнє поповнення, та й на її життя це ніяк не вплине.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close