Заплакав син, і чоловік пішов спати до батьків

Сергій був уже одружений. Я його друга дружина. З першою жінкою він розійшовся, бо вона не могла мати дітей.

Ми зустрічалися три місяці, та коханий зробив мені пропозицію. Мені було настільки добре з ним, що я не сумнівалася у своєму виборі. Ми розуміли один одного, поважали, та й почуття були сильні.

Однак, коли я зрозуміла, що в мене якісь проблеми, адже я не могла завагітніти, то чоловік змінився. Він через силу тягав мене по лікарях і змушував погоджуватися на будь-які процедури, аби у нас з’явилася дитина. Я йшла в нього на поводу, схиливши голову. Чому? Тому що не уявляла життя без нього.
Незабаром я побачила дві заповітні смужки – це був найщасливіший день.

Щоправда, вагітність протікала дуже тяжко. Практично весь термін я провалялася на лікарняному ліжку. Однак на здоров’я синочка це ніяк не вплинуло. Він народився здоровим, тільки трохи примхливим.

Звичайно, після пологів мене накрила депресія. Син мало спав, часто плакав, а я від утоми просто валилася з ніг. Я не встигала часом навіть вмитися, про якісь домашні справи взагалі мовчу.

Чоловік не допомагав від слова зовсім. Мало того, якось він знервувався і пішов до мами ночувати. Бачте, ми не даємо йому спокійно дивитися футбол і відпочивати. Він назвав мене поганою мамою, бо моя дитина плаче.

pixabay.com

Він пішов. А я залишилася сама з дитиною. З дитиною, про яку чоловік мріяв. І що тепер робити? Це мине чи час задуматися про розлучення?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close