Заможний брат не відмовився від своєї частини квартири. Сам багатий, а душа бідна

Ми з братом ніколи не були особливо близькі. Що вже говорити про нинішні часи. Різниця в один рік, я старша. Замість того, щоб хоч якось комунікувати ми найчастіше сварилися і буцалися. Ви, напевно, скажете: подумаєш, вік був такий. А ось і ні. Наші характери абсолютно різні.

У шкільні часи мені подобалися речі, пов’язані з мистецтвом. Мода, одяг, зачіски, музика і кіно. Я літала як пташка і всі мене любили. Вчителі хвалили за таланти, хоча математика і взагалі, точні науки це не про мене. У мене було багато шанувальників, тому з дівчатками я не дружила зовсім. Навіщо, якщо їх теми для розмов були як завжди про одне: як знайти хлопця. Я-то вже була в курсі.

А ось мій брат, навпаки, носив окуляри (зараз у нього лінзи), мав зайву вагу і постійно сидів за книгами. Одного разу дівчинка з паралельного класу нацькувала на мене свого однокласника. Він почав на мене кричати і навіть смикнув за волосся. Наступної ж перерві я в сльозах прибігла до брата за допомогою. Але він мені відмовив, посилаючись на те що «той бугай його навпіл переламає».

Ось з тих пір наші відносини не покращились. Я перестала його сприймати. Він ж хлопець, майбутній захисник вітчизни, майбутній чоловік і батько. Як він міг не допомогти своїй рідній сестрі. Ну і нехай би він не вийшов переможцем. Адже головне це вчинок. Коротше кажучи, після того як ми закінчили школу я поїхала вчитися до ВНЗ, я спілкувалася лише з мамою.

Я вийшла заміж набагато раніше ніж мій брат взагалі знайшов собі дівчину. Більш того, він навіть одружився на ній. На першій зустрічній. Мій чоловік хоч і не був моїм першим хлопцем, але я його любила. Але, на жаль, ми розлучились. В мене є донечка від нього.

Йшли роки і ми ставали дорослішими. Мамі було важко бути одній і ми вирішили переїхати до неї. Так і зайві гроші за оренду квартири не йшли власникам в кишеню і мамі моїй було трішки веселіше. Я ходила на роботу, дочка залишалася з бабусею, коротше, хоч якась стабільність.

А потім мама захворіла і буквально за якихось півтора місяця повністю вигоріла. Уже на поминках я знову побачила свого брата вперше за дуже довгий термін. Він змінився зовні, але деякі старі риси все-таки збереглися. Влаштувався на пристойну роботу і незабаром сам відкрив свою справу. Завів трьох дітей і навіть влаштував свою сіру мишку. Та не ким-небудь, а цілою господинею салону краси. Ви б її бачили.

І, в принципі, мене б це влаштувало. Якби не спадок: квартиру мама залишила нам двом, порівну. Спершу я подумала, що брат залишить все як було і папірці у адвоката це так, формальність. Навіщо йому половина хрущовки без ремонту? Але я сильно помилялася. Брат зажадав продати квартиру, а всі виручені гроші поділити. Як ви розумієте, нам з дочкою цей варіант абсолютно не підходив.

pixabay.com

Тоді він «пішов мені на зустріч». Здав одну кімнату родині з дитиною. У тих людей життя склалося дуже погано. Чоловік п’є, дружина взагалі не припиняє істерії. Навіщо взагалі дитину заводили? Природно, ми з дочкою жити в таких умовах не можемо. Постійні крики і скандали, бруд … Жах.

Я просила, благала брата щоб він дав мені час зібрати гроші для викупу його половини квартири. Але він тільки відвертався або кидав трубку. Але ж ми ж рідні. Більше у нас нікого немає. Як взагалі можна поступати таким чином з рідною сестрою. Я спершу розраховувала на якусь допомогу з його боку. Гаразд би просто відповів «ні», а тут таке.

Не знаю, як бути далі. Відчуваю себе в пастці, а через моїх сусідів моральне здоров’я погіршується з кожним днем. Я вже почала пити заспокійливі, все-одно нічого не рятує. Думаю знайти в соціальних мережах дружину брата. Може вона мене зрозуміє, як жінка жінку. Інших думок про майбутнє у мене просто немає. Що робити, я не знаю.

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close