Виставила чоловікового брата за двері. Вважаю, що поступила правильно!

Коли я народила дитину, двоюрідному брату чоловіка терміново треба було приїхати до нас гостювати. Планувалось, що він затримається у нас на тиждень. Народження дитини – це дуже непростий період для молодого подружжя, тому не дуже хочеться мати в будинку ще когось зайвого. Але діватись не було куди.

Вранці брат чоловіка розбудив мене для того, щоб я приготувала йому сніданок. Мене це роздратувало. Я і так ночами не сплю, чому я маю вранці ставати, щоб приготувати йому сніданок?

– Ти ж знаєш де в нас кухня, йди собі і загрій щось.
– Я не вмію. Та й мама мені казала, що цим будеш займатись ти.
– Кладеш їжу в тарілку, ставиш на хвилину в мікрохвильовку і все.

Нарешті брат від мене відстав і я заснула знову. Але ненадовго. Через пів години він захотів кави, і знову вирішив мене розбудити.

– Ти що, знущаєшся з мене? Я цілу ніч не спала! В тебе руки звідки ростуть? Кави не можеш зробити собі?
– Але ж мама говорила… – далі я навіть слухати цього не стала.
– Мама може багато що говорити. Але в себе вдома я господиня. А ти в гостях, тож не порушуй мій особистий простір. Я тебе обслуговувати цей тиждень не буду.

Моєму обуренню не було меж. Чому він вривається у мою кімнату навіть без стуку? Може я переодягаюсь чи дитину годую? Моє роздратування його не зупиняло, і він зайшов втретє.

– Мені потрібне зарядне, у тебе є?
Тут я не витримала. Взяла його за руки і виставила з кімнати. Через 5 хвилин мені подзвонила його мама з криками.
– Ти така безсовісна! В тебе гості вдома, а тобі лиш би полежати! Тобі що, важко сніданок приготувати? Чи кави зварити?

Після цього дзвінка я була в шоці. Брату 20 років. Він збирається вступати в університет, жити окремо в іншому місті, але кави собі сварити не вміє. А як він жити буде?

– Слухайте, вашій дитині уже 20 років! Нехай вже навчиться себе обслуговувати самостійно! Я тільки народила дитину, ледве справляюсь зі всім сама. А ще ваш син на шию сісти хоче.

Після цього я поклала трубку. Не хотіла більше слухати якісь звинувачення. Через деякий час я пішла на кухню. Зайшовши, я просто була в шоці. На кухні був такий безлад, якого я ще в житті не бачила в себе вдома. А братик сидить спокійно та грає гру в телефоні. Тут я не витримала.

– Доброго ранку, шановний!
Він аж підскочив, не помітив мене. Ще й зауваження зробив, що я дуже тихо ходжу.

– Значить так! Негайно прибери за собою на кухні! І передай своїй мамі, щоб шукала тобі житло.
– Та чого ти. Я не спеціально. Потім все приберу.
– Вже дзвони мамі та переїжджай! Я тебе і тижня тут не витримаю.

Після цієї розмови він кудись пішов, так і не прибравши за собою. А коли чоловік повернувся з роботи влаштував мені скандал. Як я могла виставити його брата на вулицю. Сказав, що я безсердечна та безсовісна. Тітка вже їде сюди і хоче поговорити зі мною. Теж не розуміє як я могла виставити її синочка на двір. Моя відповідь чоловікові теж була доволі різка:

pexels.com

– Ти теж послухай мене! Я нещодавно дитину народила! Ще після кесаревого не відійшла! Я ледь з маленькою дитиною собі раду даю, а мені на шию ще хочуть дорослого хлопця посадити. Я йому що, служанка? Ти хоч подумав про те, що мені просто ходити важко? А про все інше я взагалі мовчу.
Ввечері приїхала тітка. Намагалась щось там з’ясувати. Але я твердо залишалась на своїй позиції. Він в нас жити не буде. Тому, вони поїхали шукати йому житло.

От мені дуже цікаво, чим вона думала, коли відправляла його до родичів, в яких буквально тиждень тому народилась дитина? Я після операції ще не відійшла, а вона чомусь обіцяла синочку, що я буду його повністю обслуговувати. Совісті взагалі немає.

Як думаєте, я вчинила правильно?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close