Випадково почула розмову свекрухи: «Хай мені краще спасибі скаже за те, що я їй такого чоловіка виховала!»

Я вийшла заміж чотири роки тому. З чоловіком у мене прекрасні стосунки, та й зі свекрухою ми, начебто, ладнали. Тільки згодом з’ясувалося, що це все ілюзія.

Живе родичка одна у будинку за містом. Має величезний город і сад. Весь цей час вона сама виховувала дітей, адже чоловік її покинув ще замолоду. Звичайно, їй одній складно поратись на такій території, тому ми їй допомагаємо. Двір розчищаємо, городом займаємось, газоном та іншими дрібними справами. Молодша донька свекрухи практично ніколи не з’являлася, вона лише з сумками приїжджала, щоб зібрати врожай.

Коли свекруха вкотре вимагала, щоб ми приїхали, чоловік психанув і сказав, що він втомився. Ми нічого з дачі не беремо, сенс нам там важко працювати? Свекруха почала ображатись і плакатись – довелося кидати всі справи і мчати на допомогу.

– А Дарина де? — спитав чоловік, коли ми приїхали.
– Щось голова її болить, вони не приїдуть сьогодні, — відповіла свекруха.

Ми знали, що це чергові казки, але не стали зосереджувати на цьому увагу. Олег почав спилювати старі дерева, а я взялася за прополювання грядок. Коли закінчила, почала допомагати йому тягати гілки на купу. Повернулися ми до будинку вже пізно ввечері, свекруха приготувала вечерю, але посуд попросила помити мене.

Чоловік одразу ж заснув. А мені чомусь не спалося, мабуть, від надлишку емоцій. І тут я почула, як свекруха щебече з Дариною по телефону.

pixabay.com

— Так, доню, вони сплять. Все зробили, завтра ще Танька мені будинок до ладу доведе, щоб не розслаблялася. Післязавтра приїжджайте, шашлики посмажимо. Звичайно, їх не буде. А чого мені її шкодувати? Нехай мені дякую скаже, що я їй такого чоловіка виховала.

Мені хотілося підвестися і висловити все, що я про неї думаю. Коли я розповіла чоловікові про це, він був шокований. Ми піднялися, відмовилися від сніданку та сіли в машину.

– Ой, а ви куди? Треба ще в хаті прибрати та й сміття вивезти. Ви бачили у домі, як натоптали? Я за вас мити підлогу буду?

— Мамо, Дарина приїде на шашлик і все помиє. Нас тут більше ніколи не буде.
— І що ж ви мене кидаєте із цим сміттям? Не шкода літню матір? Помру, потім згадаєте про мене, — почала голосити свекруха.
— Не хвилюйся, провідувати будемо, але горбатиться тепер нехай твоя улюблена донечка.

Чому свекруха вимагає поваги, а сама ставиться до мене як до порожнього місця? Я завжди хотіла знайти другу маму, а не суперницю. Може, вона ще зрозуміє свою помилку? Чи дарма сподіваюся?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close