Виявляється, батько нас не кидав, як мені про це розповідала моя мама! Дізнавшись правду, я була обурена!

Я ображалася на батька 20 років. Всі ці роки мама стверджувала, що він нас покинув. Ми бачилися з ним, коли мені було 7 років. Окрім фотографій, нічого про нього не нагадувало. Уривки невиразних спогадів навівали смуток, тому я намагалася про це не думати. Все, що я знала про тата, розповідала мама.

Вона казала, що він пив та гуляв. Після чергового загулу мама прогнала його і більше він не повернувся. Мама заборонила йому зі мною спілкуватися, та й він не робив жодних спроб. Якось він прийшов, щоб побачитися зі мною, але ця зустріч закінчилася скандалом. З того часу минуло 20 років.

– Ти покличеш батька на весілля? – Запитав мене майбутній чоловік.
– Поки що не знаю. Я хотіла б це зробити, але чи є сенс? Навіть адресу його не знаю… – відповіла я.
– Ти ж спілкуєшся з його рідною сестрою, от і спитай у неї контакти. Думаю, ти пошкодуєш, якщо не запросиш його.

Я поїхала до тітки Рити. Вона була єдиною, з ким я підтримувала зв’язок з родини батька. З мамою вона не спілкувалася, адже вважала, що мама намовляє на її брата.

– Оксанко, я думаю, тобі час дізнатися правду. Я не лізла в ці стосунки, адже сподівалася, що все налагодиться. Твій батько не був такий поганий, як розповідає твоя мама. Так, він не ідеальний сім’янин, але й Таїсія була далекою до ідеалу. Твоя мама виганяла його з дому через дрібниці. Востаннє вигнала через те, що він допоміг сусідці донести сумки. Вона була дуже ревнива. Він дуже хвилювався, але мама не підпускала його до тебе. Ти ж знаєш, твою маму не перепреш, якщо вона щось вирішила, – сказала тітка.

Ця новина стала для мене шоком. Невже я весь цей час даремно ображалася на тата? Це мамина вина, що я не знала його ласки! Коли я сказала матері, що хочу запросити батька, вона поставила мене перед вибором: або вона, або він.

У день весілля я нічого не встигала. Наречений із гостями чекав мене в РАЦСі, а водій нервово сигналив, щоб я вже виходила. Ще й дощ сильний лив, а парасольку я ніяк не могла знайти.

Коли я вискочила під під’їзд, хтось мені відчинив двері.
– Привіт, доню! – сказав чоловік у чорному плащі та з сивим волоссям.
– Привіт, тату! – сказала я і заплакала від того, що усвідомила, як сильно я сумувала за близькою людиною.
– Вибач, що я прийшов без запрошення. Мені Рита сказала, що ти виходиш заміж.
– Я рада, що ти тут.
– Чого не скажеш про твою матір…
– Я доросла, тому маю право сама приймати рішення. Я з нею сама розберуся, поїхали, на нас уже чекають.

pixabay.com

Здається, це був справді мій найщасливіший день.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close