«Вибач, але я вибираю сина»

Анатолія розбудив гучний крик:

– Так що там знову? – чоловік встав і помчав в передпокій.

Там на підлозі лежала Ірина, яка намагалася вибратися з мотузок. Дівчина, на якій він збирався одружитися, і яка б стала матір’ю його сина. Коли вона побачила Анатолія, почала сильно плакати і жалібно просити.

– Толь, допоможи. Я не можу вибратися з цих мотузок.
Чоловік кинувся допомагати дівчині, вона нарешті виплутатися і встала на ноги, потираючи забиті коліна.
– Толік, він мене ненавидить, – схлипувала Ірина.
– Хто? – здивовано запитав Анатолій.
– Ну хто ще? Син твій! Миколка. Як ти думаєш, зі мною все це сталося? – запитала Ірина. – Чуєш, він ще й сміється? – Ірина вказала на двері кімнати хлопчика, який єхидно сміявся. Він мене взагалі ні в що не ставить! Прошу тебе, відвези його до тещі. І взагалі, тобі варто вибрати або мене, або його. Тому що я так більше не витримаю.

Анатолій мовчки розвернувся і пішов в кімнату. Ірина, зрозумівши, що переборщила, пішла за чоловіком, і обняла його.
– Вибач, я, напевно, перегнула палицю. Просто я втомилася від такого ставлення твого сина. Давай відвеземо його хоч ненадовго до твоєї мами: і ми відпочинемо, і Миколці там подобається.
– Знаєш, Іра, а я не втомився від свого сина, щоб відпочивати від нього. І взагалі, доведеться нам з тобою, напевно, розлучитися. Вибач, сина я ні на кого не проміняю.

Дівчина зібрала речі і пішла, голосно грюкнувши дверима. Анатолій пішов до сина.
– Ну що мені з тобою робити? – з сумом в голосі промовив чоловік.
– Тато, ну не журися. Пішла і пішла. Ніколи вона мені не подобалася. Ще й обзивала мене постійно то поросям, то недолугим. – говорив хлопчик.
– Розумієш, син, малий ти ще, багато чого не розумієш. У будинку господиня потрібна. У мене не виходить з усім справлятися.

Реклама
nastroy.net

Миколка обійняв тата за шию і прошепотів:
– Я буду у всьому тобі допомагати, даю обіцянку. – говорив Коля.
На роботі помічниця Анатолія, Наталя, цікавилася:
– Ну що там Ірина? Коли весілля?
– Не буде ніякого весілля … Розійшлись ми з Іриною. – невесело посміхаючись відповів чоловік.
– Що, Миколка постарався? – розреготалася Наталя.
– Ага.
– Ну і хитрун! – сказала Наталя. – Ну ти не засмучуйся. Не твоє значить. – втішала жінка.
– Знаєш, вона захотіла, щоб я вибрав або її, або сина. Думаю, не варто, говорити, кого я вибрав.
– Ось і правильно. – сказала Наталя.

Звичайно ж, Наталя добре пам’ятала ті часи, коли Анатолій з Анною тільки одружилися. Яка ж красива пара була. Анна, правда, була молодшою на 10 років. Їй хотілося красивого і яскравого життя. Чоловік весь час пропадав на роботі, займаючись розвитком свого бізнесу, тому приділяв дружині не так багато уваги, як їй хотілося б. Плюс до всього, з часом вона стала зарозумілою, її запити стали більшими, ніж раніше. Весь час вона дорікала чоловікові, що мало грошей дає на її забаганки. А після народження Миколки Анна почала постійно закочувати чоловікові скандали з приводу і без. У підсумку, виїхавши на тиждень відпочивати на море, жінка більше не повернулася до своєї сім’ї. На курорті зустріла крутого принца і подалася насолоджуватися красивим, багатим життям з новим обранцем.

Довго Анатолій не міг прийти в себе і впустити в їх з сином життя іншу жінку. А коли заспокоївся і все ж вирішив спробувати знову завести відносини, син кожен раз намагався вижити батькових обраниць.
Одного разу Анатолій повернувся додому і побачив у своєму будинку незнайому дівчинку. Вони з Миколкою малювали.

– А де Галина Петрівна? – запитав батько про няню сина.
– Їй потрібно було терміново піти. Вона тебе набирала багато разів, але ти не відповідав. – пояснив Коля.
– А що це за дівчинка? – запитав батько.
– Це Юля. Я хочу попросити тебе, щоб ти дозволив їй пожити з нами. А то у неї вдома дядя Іван і він всіх б’є. – сказав Коля.
– Колю, це не жарти. У Юлі є мама? – подивився Анатолій на дівчинку. Та мовчки кивнула.
А через хвилину подзвонили в двері. Це була мама Юлі. Жінка кинулася до дочки, вони пішли.

Через місяць. посеред ночі пролунав дзвінок у двері. На порозі знову стояла та сама перелякана жінка і тремтяча Юля.

– Прошу вас, допоможіть! – пошепки сказала жінка і зомліла.

Поки Анатолій приводив її до тями, Юля пила чай на кухні. А коли жінка прийшла до тями, насамперед поцікавилася, де дочка. Потім вона розповіла, що з Іваном вона познайомилася на сайті знайомств. Деякий час спілкувалися, а потім він запропонував переїхати до нього. Жінка погодилася. Спочатку все було добре, а потім він почав випивати і битися. Документи і гроші не віддавав жінці, тому вона з дочкою не могли виїхати.

Вислухавши історію Анни (ім’я це чоловік не переносив, бо так звали його колишню дружину), Анатолій запропонував пожити у нього. Документи і гроші жінки йому вдалося забрати у Івана, не зовсім легко і швидко це було зробити, але все ж.

Реклама

Анна з Юлею прожили тиждень у Анатолія з Колею. Час пролетів непомітно, чоловік сам не помітив, як прив’язався до своїх гостей. Проводжаючи їх на вокзалі, вони з Миколкою з сумом дивилися вслід поїзду …
-Тато, а давай з’їздимо в гості до тітки Ані і Юлі, – просив ввечері Микола батька. – Адже вони запрошували нас до себе.

Анатолій зітхнув, він і сам цього хотів. Звик він до них за цей короткий час. До жіночого сміху, смачних запахів в квартирі, дитячим витівкам.

– А давай, син. – весело відповів Анатолій.

А сам він думав над тим, що, можливо, в цей раз доля сама його знайшла, постукавши в двері їхнього будинку посеред ночі …

Можливо, тепер у нього буде дружина і дочка, а у Миколки – гідна мама.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker