— Ви маєте місяць, щоб з’їхати від мене! – заявила свекруха

Ми з Артуром два роки жили разом, а потім вирішили одружитися. Зі свекрухою я ладнала, прислухалася до її порад і шанобливо ставилася. Мені здавалося, що мені пощастило, тому що вона ніколи ні в чому не дорікала.

Весілля оплатила нам свекруха. Мої батьки взяли на себе лише дрібні розтрати, бо мали проблеми з фінансами. Здавалося, все складається найкраще, але відразу після весілля мама Артура сказала:

— Ну що, діти, зі своїм обов’язком я впоралася. Я сина виростила, на ноги його поставила, вивчила та одружила. Ви не ображайтеся на мене, але я хочу, щоб за місяць ви звільнили мою квартиру. Якщо ви вже окрема сім’я, значить, і вирішувати свої проблеми маєте самостійно. Можливо, спочатку вам доведеться нелегко, але навчитеся економити, відкладати, шукати вихід у складній ситуації. А мені саме час пожити для себе.

pixabay.com

Із онуками на мене розраховувати теж не варто. Я все життя присвятила синові, тому няньчитися на постійній основі не буду. Двері в мій будинок завжди відчинені для вас, але я бабуся, а не няня. Прошу не судити мене, коли будете в моєму віці — все зрозумієте.

Ми були шоковані. Я злилася на неї і звинувачувала у всіх гріхах. Мовляв, добре їй тепер жити самій у великій квартирі, а ми блукатимемо по орендованих квартирах. Та й взагалі там є частка Артура. А онуки… Все ж таки бабусі про них мріють, а наша відмовилася.

Чоловік повністю погоджується зі своєю мамою. Він одразу ж взявся за пошуки орендованого житла та перспективнішої роботи. Гаразд, мої батьки не можуть допомогти, то чому свекруха повелася так егоїстично? Що скажете?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close