Власні внуки стали їй не потрібні, а от чужу людину вона приютила в себе!

Моя мати приголомшила мене новиною. Вона планує усиновити підлітка. Я поняття не маю, яким чином моя мама зможе виховати чужу дитину. Але, вона прийняла рішення, і вже не збирається його змінювати.

Я не уявляю, що може відчувати дитина, яка по різним причинам залишилася без батьків. До того ж, якщо вона ще й підліток. Мені, безумовно, шкода. Але також мені шкода і маму, яка хоче звалити на себе таку ношу.

Я практично впевнена в тому, що з цим хлопцем, якого вона хоче усиновити доведеться ой як несолодко. До того ж, моя мама вже доросла жінка. І у неї немає стільки життєвої енергії, скільки було в молодості. Тим більше, вона ще ходить на роботу. Краще б зайнялася собою.

Реклама

З’їздила б на відпочинок. До того ж, наближається той час, коли і внуки з’являться. Але не тут то було. Вона хоче допомогти хоча б одній дитині відчути родинний затишок. Коли я сказала мамі, що можливо їй скоро своїх онуків няньчити треба буде. Вона відповіла, що у них будуть батьки. Нехай мама з татом і виховують. Я розумію, що, по всій видимості, моя мама не повністю реалізувала свій материнський інстинкт. Але, таке рішення може обернутися серйозними наслідками.

pixabay.com

Якби вона була молодша, і усиновила маленьку дитину, це було б зовсім інша справа. Але ж мова йде про підлітка. Ц дуже важкий вік та період. Я і сама неодноразово, будучи підлітком, доводила свою маму до сліз. А я рідна дочка. А що ж тоді говорити про чужу дитину. Адже ніхто не знає, які у цієї дитини батьки і спадковість. Це абсолютно чистий аркуш. Але, мама мої аргументи не сприймає.

Більш того, вона вже визначилася з вибором. Мама розповідає, що це дуже тямущий і скромний чотирнадцятирічний хлопець. І він мені обов’язково сподобається. Але, я не знаю, як зможу прийняти в сім’ю абсолютно чужу людину. Так, я живу з чоловіком окремо від мами. Але, все одно мені доведеться з ним зустрічатися. Але, я не можу переконати маму.

Реклама

Мама тільки почала збирати потрібні документи. Усиновлення, процес досить тривалий. В принципі, у мене поки є шанс відмовити. Адже їй вже за п’ятдесят. Так, жінка ще не стара. Але, пора подумати про себе. Навіщо в такому віці покладати на себе таку серйозну відповідальність. До того ж, я допомагати їй не зможу. Мені пора подумати і про своїх дітей. І як мені поступити тепер з мамою? Адже вона не зрозуміє тяжкість всієї ноші, поки не зіткнеться з нею. Але, буде вже пізно.

Навіть якщо повернути дитину назад, то це може вкрай негативно позначитися на її психіці. Навіщо ж так ускладнювати собі життя? Але, чим більше я переконую маму не робити цього, тим сильніше вона наполягає на своєму. Часом мені здається, що вона робить це мені на зло.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker