Відмовляю подругу давати доньці грошей, адже вона така невдячна!

«Всі діти, як діти, до батьків прислухаються, а моя готова чужим людям у ніжки кланятися. Рідна мати їй гірша за найлютішого ворога», — скаржиться Зінаїда на власну доньку. А річ у тому, що Наталя вже кілька років живе із чоловіком у цивільному шлюбі. Той відверто заявляє, що не готовий офіційно оформлювати стосунки. «А навіщо мені цей штамп у паспорті? Мені і так добре”. І це при тому, що їх дитині вже два роки виповнилося. А нещодавно Зінаїда дізналася, що донька знову чекає на поповнення. «І найприкріше те, що вона не зізнається, я питаю, ти що, вагітна? А вона у відповідь мовчить».

Наталя не працює, сидить у декретній відпустці, а Дмитро теж перебивається тимчасовими заробітками. І ось Наталя чекає другу дитину. Мати тільки ойкає: «Чим же ви думаєте?».

У відповідь на докори матері донька теж не мовчить, а відповідає дуже образливими словами: «От знала, що ти за мене рада не будеш, тому й не хотіла тобі про вагітність розповідати. Інші матері якось уміють підбадьорити, підтримати, а ти тільки й знаєш, що кричати і лякати. Народжуватиму стільки, скільки захочу, тебе запитати забула. Ти що мені дуже з першим допомагала? Звісно, від тебе дочекаєшся!».

Зінаїда мало не плаче від таких слів. Звичайно, вона не завжди допомагала з дитиною, але це тому, що працює. І доньці то пачку памперсів купить, то продукти, то до свята конверт із грошима передасть, щоби собі речі купила. Щоправда, до Наталі ці гроші не доходять. Щоразу у сімейному бюджеті дірка, яку терміново потрібно заткнути. Ось Наталка і віддає гроші, але ж не сама заробила, мати дала.

pixabay.com

«Чує моє серце, що разом вони довго не житимуть. Піде він від неї. А її із двома дітьми на руках залишить. І куди вона потім? Звісно, до мене прийде», — розповідає свою історію Зінаїда. «Та я краще з дітьми на вокзал піду, ніж до тебе», – кричить дочка. І це теж дуже сильно засмучує матір. «У неї всі хороші, і цей співмешканець лінивий і подружки і мати залицяльника, одна я ворог народу».

Думала, думала Зінаїда і надумала свою двокімнатну квартиру продати. «Гроші на дві частини поділю. На одну куплю собі маленьку квартиру, а другу частину віддам доньці, хай що хоче, те робить. Самі вони на житло ніколи не назбирають, так скільки ж з дітьми по орендованих квартирах поневірятися ».

Ось тільки подруга відмовляє Зінаїду чинити так. «Це благородно, але безглуздо. На половину виручених грошей ти не зможеш собі купити квартиру. А Наталя навіть думати про це не буде. Проїдять вони твої гроші та все». Але Зінаїда не хоче відмовлятись від ідеї. «Додам свої заощадження, маю ще трохи, на студію вистачить. А Наталя нехай іпотеку оформить. Їй також на перший внесок вистачить».

«Ні, іпотеку твоїй Наталці не оформлять в її становищі. Вона скоро в декрет піде, а стабільного доходу сім’я не має. Повір, витратить гроші, а якщо в сім’ї розлад почнеться, то прийде вона з дітьми до тебе. А куди їй ще подітися? І ти, звісно, пустиш, тільки буде в тебе вже не двокімнатна квартира, а студія. Почекай ще, подивися, час все саме на місця розставить».

Можна зрозуміти Зінаїду, болить материнське серце. Розуміє вона, що нічим, крім своєї квартири, допомогти дочці не може і навчити теж не може. І хочеться їй, щоб Наталя зрозуміла, що ближче матері немає в неї нікого на світі, адже хіба чужа людина погодиться на такий вчинок, щоб квартиру продати? А ось подруга Зінаїди дуже сумнівається в тому, що у Наталії з’явиться здоровий глузд, вона немов засліплена своїм співмешканцем, нічого навколо ні бачити, ні чути не хоче. Схаменуться потім, та пізно буде.

А як ви вважаєте, мати повинна підтримувати власну доньку чи вона вже доросла людина, яка має свою голову на плечах? Що ви можете порадити героїні цієї історії?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close