Відчуваю себе зайвою у своїй родині. А все дякуючи невістці

Колись в мене була чудова сім’я. А потім мого чоловіка не стало. Після цього я почала жити з думкою, що я зайва у своїй родині.

Мій чоловік був вчителем. Інтелігентний, вихований, ввічливий. Все життя він багато працював, щоб його сім’я ні в чому собі не відмовляла. Навіть отримав від держави квартиру. Ми одразу вирішили, що в ній буде жити наш син Олексій, коли одружиться. А ми і надалі будемо жити в квартирі, яка мені дісталась від батьків. Синові дали гарну освіту, з роботою теж допомогли.

Оскільки він в нас один, все найкраще було для нього. Олексій одружився, почав жити у новій квартирі і все в нього було добре. А через два роки чоловіка не стало. Я залишилась одна і не знаходила собі місця. Важко залишитись без людини, яка все життя була твоєю опорою. Не знаю, що зі мною було б, якби в мене не народилась онука.

Через деякий час син з невісткою запропонували мені продати ці дві квартири, і купити великий будинок, щоб жити усім разом. Я одразу погодилась. Я втомилась жити сама, мені не хватало когось поряд. А тепер я дуже шкодую, що зробила такий вибір.

Ми купили великий та красивий будинок. Але нам з невісткою все-рівно було мало місця. Ми завжди знаходили причини для сварок. Особливо, якщо це стосувалось приготування їжі або якогось побуту.

Невістка відчувала себе головною господинею в цьому будинку і почала встановлювати свої правила, зовсім ігноруючи мою думку. Їй не подобалось все, що я робила. То я погано помила посуд, то невчасно онуку поклала спати, то занадто голосно дивлюсь телевізор. Деколи вона навіть демонстративно викидала мої страви в смітник.

Щоб не сваритись я намагалась більшу частину часу провести в своїй кімнаті та навіть не виходити з неї. В таких умовах відчувати себе як вдома не можливо. Стосунки в нас були поганими. Через це і син почав гірше до мене ставитись. Нормальна розмова в нас була тільки тоді, коли їм щось від мене треба було.

pexels.com

Дуже неприємна ситуація трапилась перед Новим роком. Невістка попередила мене, що вони запросили в гості своїх друзів, тож мені треба кудись поїхати. Я зателефонувала рідній сестрі, вона зраділа та сказала, що б я приїжджала на свята до них. Але до неї потрібно їхати понад 200 кілометрів. Щоб не псувати свята дітям я вирішила все ж поїхати. Новий рік я провела у сестри, і чітко зрозуміла, що продати квартиру – була моя найбільша помилка.

Все ж таки, батьки та дорослі діти мають жити окрему. Шкода, що ми втратили таку можливість.

А ви як вважаєте?

 

 

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close