У Світлани тільки й була мета – вийти заміж і сісти на шию чоловіка, звісивши свої ніжки.

Син Марії Іванівни, Артем, одружився зі Світланою. Спочатку жили молоді у її батьків. Батьки Артема з радістю б пустили сина з дружиною до себе. Але Світлана вмовила Артема пожити поки у її батьків, а потім накопичити грошей і взяти іпотеку.

Поки збирали на перший внесок, Світлана ще трохи працювала. Щоправда, неповний робочий день та гроші всі, що заробляла, тут же витрачала на себе, на косметику та на одяг новий.

Але щодня приходила з роботи і починала скаржитися і як же вона бідна, втомилася, і начальство її не гідно оцінює, і взагалі це не її. Вона заслуговує на більше. А хто їй заважав досягати більшого?

Це потім Марія Іванівна зрозуміла, що Світлана була просто на просто нероба. Вона мала мету вийти заміж і сісти на шию до чоловіка, звісивши свої ніжки. У неї й мати така сама. Все життя не працювала. Один батько там тягнув усю сім’ю на собі. Ця доля чекала і на сина Марії Іванівни. Артем так взагалі працював без вихідних та свят.

Коли накопичили достатню суму для внеску за квартиру, точніше Артем накопичив, то одразу з’їхали від батьків Світлани. Квартиру невістка обрала у новобудові у найпрестижнішому районі міста. Ну а як же, така принцеса.

Незабаром після переїзду Артем повідомив матері радісну новину. Вони чекають на дитину. Якби не іпотека, це була б, безперечно, радісна новина. Але зараз вагітність була не зовсім до речі. Але коли вже так вийшло, що тепер. Артем і так працював як кінь, а тепер ще й на другу роботу влаштувався. Щоб грошей і на виплати з іпотеки вистачало і на життя, і на майбутнє дитини відкласти.

І меблі в квартиру Світлані потрібні найкращі. Штори із Туреччини замовила. Марія Іванівна бачила як синові важко, як він просто знищує себе на двох роботах. Але що вона могла сказати. Він чоловік, має забезпечувати. І Світлана вагітна, з постійним токсикозом, не могла вийти на роботу.

Потім народився онук. Світлана знову відклала своє працевлаштування, доки внук у садок не піде. Хоча Марія Іванівна пропонувала їм і з онуком сидіти, а Світлана нехай влаштовується. І до них переїхати пропонували, щоби вони могли здати свою квартиру в оренду на деякий час. А на отримані гроші змогли б швидше розплатитися з кредитом.

Але ні. Світлана ні в яку не погоджувалася. У них дитина, вони повноцінна сім’я і житимуть окремо. І на роботу їй ще зарано. Ішов час. Онук підріс і пішов у садок. Але невістка так і не поспішала бігти на роботу. Марія Іванівна вже не витримала і прямим текстом натякнула невістці, що час уже й злізти з шиї чоловіка. Світлана образилася. Але невдовзі знайшла роботу на півдня в магазині.

Отримувала вона небагато. І пропрацювавши якусь кількість часу і зовсім звільнилася. Начебто начальство до неї чіплялося незаслужено. А витрачати свої нерви вона не збирається, за ті копійки, що там платили.

Марія Іванівна підключила всіх родичів та знайомих до пошуку підходящої роботи для Світлани. Але щоб хтось не пропонував, все було не те. То графік не такий, то оклад смішний, то далеко, то колектив не дуже. І так щоразу. А потім коли набридло вже вигадувати, взагалі заявила, що вона залишиться вдома. Вона господиня, мати, дружина. Їй і вдома є чим зайнятися.

pixabay.com

Марія Іванівна обурилася. Невже їй чоловіка не шкода. Він уже забув, що таке вихідні та нормальний, повноцінний сон. А Світлана сказала, що це його обов’язки. Вона дитину народила, а він забезпечує нехай її, та їхню спільну дитину і житлом і їжею. Марія Іванівна була обурена ставленням невістки до її сина.

На сина вже боляче було дивитись. Видно було, що він утомився тягнути все на собі. А Світлані хоч би що. Начебто чоловік у неї залізний. Ось як із нею можна спокійно спілкуватися. Артем уже не знаю на кого схожий став, втомлюється на двох роботах.

Дитину в садок віддали. Що вона такого по господарству цілими днями робить, що після роботи не можна встигнути зробити?

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close