– Ти не повинна народжувати другу дитину! Головою подумай! – наполягала свекруха

Ми з чоловіком прожили в шлюбі більше десяти років. Живемо ми добре. У нас все є: квартиру нам моя бабуся в спадок залишила, автомобіль разом купили, нашій старшій донечці вісім років, а мені і чоловікові по тридцять п’ять. Ми обоє працюємо. Приблизно п’ять років тому ми з чоловіком задумалися про народження другої дитини.

– Мені все одно, хто народиться – син або дочка, – каже чоловік, – я просто дуже хочу ще одну дитину. Звичайно нам не вистачає хлопчика для повного набору, але там, яка різниця, хто вийде, той і наш.
Я не могла довго зважитися. Мені не дуже хотілося сидіти в декреті, та й шкода було з комфортним життям прощатися. Ясна річ, що народження другої дитини веде за собою збільшення витрат. Однак годинник цокав і я все частіше замислювалася над тим варто чи ні народжувати другу дитину.

Потім я почала ловити себе на тому, що розглядаю дитячі речі в магазинах і задивляюся на мам з колясками. Ми з чоловіком ретельно обстежувалися і почали планувати вагітність. Уже через два місяці у нас на тесті з’явилися заповітні дві смужки. Чоловік літав у хмарах від щастя, а дочка запевняла, що буде допомагати няньчити малюка.

У нас в родині панувала повна ідилія. Але ложкою дьогтю в нашій бочці меду стала мати чоловіка Раїса Іванівна.

Реклама

– Ви з глузду з’їхали! – з надривом сказала свекруха в той момент, коли ми повідомили їй нашу радість. – Навіщо вам це? Вам що погано живеться? У вас все відмінно тому, що одна дитина! Вам цю потрібно спочатку на ноги поставити. Схаменіться поки не пізно!

Раїса Іванівна любить свою внучку. Я сама ніколи не просила, щоб свекруха посиділа з донькою, вона завжди добровільно приділяла їй увагу.
– Я рада за вас, – почула я від своєї матері у відповідь на новину про те, що ми в недалекому майбутньому станемо батьками вдруге, – свекруха незадоволена? А яка їй різниця, не їй же малюка виношувати і народжувати.

Раїса Іванівна перейшла до активних дій і всіма можливими способами намагалася нас переконати в тому, що дитина нам не потрібна.
– Ти сама подумай, – сказала свекруха, – ну народиш ти, а що далі? Вам про доньку думати потрібно! Я їй свою квартиру залишу, а що дістанеться другому малюкові? Твоя мати також не залишить нічого твоїй другій дитині, так як вона сама в будинку твого брата живе!

attuale.ru

Так моя мати продала свою квартиру і гроші віддала братові, а тепер живе у нього. Але мені дісталася квартира бабусі. Та й яка нам різниця, кому свекруха залишить своє житло? Наша дочка тільки перший клас закінчила і про подальше навчання ще рано говорити.

– У твоєму віці, вже народжувати небезпечно, – почався у Раїси Іванівни новий виток. – Це ж такий ризик! Вам потрібно головою думати!
– Так я ж ще не стара! – вирвалося у мене.
– Ти все одно подумай. Ти не повинна народжувати другу. Від тебе чоловік відвернеться, адже у нього криза середнього віку починається. Ще наліво почне походжати, , а краса твоя зів’яне. Мій син на свого батька схожий, а мій чоловік був ще той ходок.

Всю цю розмову я передала своєму чоловікові. Я вагітна, а його мати з мене вже все нерви вимотала.
– Мам, – сказав своїй матусі мій чоловік, – ну навіщо ти мотаєш моїй дружині нерви. Ми разом це вирішили: ми обидва хочемо другу дитину і крапка. І нашим дітям нічого не треба і няньчити ми тебе просити не будемо. Якщо не хочеш посвариться, то припини переслідувати мою дружину.

Реклама

Потім свекруха затихла на два тижні і спілкувалася лише з нашою донькою. Але якось вона вибрала час і приїхала в той момент, коли я вдома була одна. Вона тоді приїхала, якась підозріло спокійна, навіть цукерки до чаю принесла. Ми сіли з нею почаювати і тут почалося:

– Який вже тиждень? Ти себе нормально почуваєш? Токсикозу немає? Ти здається зовсім не змінилася, я думаю, що у тебе буде хлопчик. Саме цього я і боялася.
– Чому вас це так лякає, – запитала я.
– Я чому так хвилююся, у батька сина, було двоє молодших братів, які народилися з важкими вадами розвитку, я навіть альбом тобі принесла. Ти ж пам’ятаєш, що я за освітою біолог і розумію, про що говорю. Я випадково на ці фото натрапила. Такі патології передаються через покоління, а тому ти дуже ризикуєш, зважившись народжувати другу дитину. Хвора дитина – це велика тягар, ти маєш це розуміти.

Я виставила свекруху за двері, але потім у мене була істерика. Коли чоловік прийшов з роботи і дізнався про сьогоднішній візит матері, то відразу ж комусь почав дзвонити. Потім він мені сказав, що у батька ніколи не було молодших братів, так як мати його вже в сорок років народила.

Я до сих пір не розумію навіщо вона мені це все розповідала, але ось після її останньої витівки ми з нею припинили будь-яке спілкування, а через шість місяців я народила абсолютно здорову доньку.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker