«Твоя мама взагалі збирається нам допомагати? Моя, ось, нам житло купила»

Мій син з дружиною Алісою декілька місяців тому придбали двокімнатну квартиру. Звичайно, я була рада за них. Але радість тривала недовго. Бо незабаром після їх переїзду в нове «гніздечко» почалися проблеми. Але розповім по порядку.

5 років тому мій син Захар, якому тоді було 27, вирішив одружитися. Його обраниця Аліса молодше на 4 роки. У той час вона тільки закінчила навчання в університеті і шукала роботу. Захар жив зі мною. Машину він придбав до шлюбу, а ось житло не купив.

– Можна, ми якийсь час поживемо з тобою? – попросив син.
– Звичайно, живіть, – не заперечувала я. – Тільки б з Алісою ми порозумілися.

Однак сама Аліса переконала мене, що проблем не буде.
– Буде тихо. Без гучних вечірок. Батьки мої живуть в іншому місті, не близько. У мене всього одна подруга. Я люблю і чистоту, і затишок. І готувати теж люблю. Поживемо рік-другий і переїдемо. Я і роботу хорошу знайшла. Так що почнемо відкладати на житло.

І дійсно, з приводу чистоти і готування претензій до Аліси не було. Все вона вміла готувати і пекла смачні пироги. У кімнаті теж завжди було чисто. І подруга у Аліси була тиха, скромна. Якщо і приходила, сиділи вони тихо, пили чай і розмовляли. Бувало, і я з ними чаювала.

Але ось терміни спільного проживання виявилися дещо іншими, ніж планувалося. Через рік у сина і його дружини народилася дочка. У зв’язку з цим збирати гроші на перший внесок виходило вкрай повільно.

Звичайно, я і не думала виганяти молодих. Куди ж їм йти. Так і жили. Аліса сиділа в декреті і робила майже всі домашні справи. А я оплачувала комуналку, постачала всіх продуктами і побутовою хімією.

Реклама

Звичайно, щось купував і син, міг заїхати в магазин по дорозі з роботи. Але я на цьому не наполягала. Нехай краще відкладуть копієчку на житло.

pixabay.com

– Дякую Вам за все, – часто говорила Аліса. – Без Вас ми б не впоралися. Зараз такі ціни, а на дитину стільки всього потрібно. Та й машина гроші тягне. То страховку заплати, то ремонт, то паливо. Жах.

Машина потрібна була синові для роботи, і він не мав ні найменшого наміру з нею розлучатися. Тому я іноді підкидала грошенят йому і на бензин. Загалом, допомагала чим могла. Левова частка в нашому спільному сімейному котлі була моєю, і з цим ніхто не сперечався.

Пів року тому Аліса зустріла мене з сумною новиною – пoмep її рідний дядько.
– Бідний дядько Павло, – схлипувала вона. – Довго мучuвся …

Чоловік хвoрів на oнкoлогічне захвoрювання і пару раз приїжджав до нашого міста на обстеження. Зупинявся він у нас. Намагався побороти нeдугу. Але … Рaк виявився сильнішим. Дружина розлучилася з ним відразу, як дізналася про хвoрoбу. А дітей у них не було.

Найближчою людиною для Павла був його брат, батько Аліси. Йому і залишив за заповітом квартиру.
Невістка повідомила, що батьки Аліси вирішили продати житло дядька і поділити гроші порівну між дітьми – Алісою і її братом.

У Аліси є старший брат, ровесник мого Захара. Квартиру він орендував в тому ж місті, де живуть батьки невістки. Ось дядько виходить і вирішив відразу два житлові питання двох сімей.

Через пів року Алісин батько продав квартиру. До цього часу Аліса вже вийшла на роботу. Вони з Захаром зібрали всі необхідні довідки та звернулися в банк. Майже половину вартості квартири було внесено ними як початковий внесок.

Син тоді від душі подякував мені за допомогу. А ось поведінка невістки було зовсім іншим – вона просто стояла і посміхалася. У квартирі був зроблений мінімальний ремонт, а на необхідні предмети меблів Аліса з Захаром гроші залишили. Можна переїжджати і жити.

Реклама

Коли я запропонувала їм забрати їх постіль, рушники і всілякі такі дрібниці щоб не витрачатись, Аліса навіть розлютилася.
– Навіщо нам цей мотлох в новій квартирі!

Нічого собі! Поки жили у мене, все влаштовувало. А тепер це мотлох? У мене все не наймодніше, але чистеньке, акуратне. Навіщо крутити носом? А коли настав день від’їзду, підійшла до мене невістка і все висловила.

– Ось так от, мої тато і мама дали нам грошей на житло, а свекруха один мотлох спрезентувала.
– Як тобі не соромно, – обурилася я. – Ви ж жили зі мною цілих п’ять років. Відкладали гроші, я навіть комуналку всю сама платила, та й не потребували ви ні в чому. А тепер я погана, нічого не дала?

Діти поїхали, а я розридалася. Стільки років допомагала, і ось подяка. Адже назбирати грошей вони змогли, тому що жили зі мною і не сильно витрачалися.

– Я хотіла подарувати їм на новосілля плиту, – ділилася я з подругою. – Але зараз боюся. Аліса знову заявить, що дешева плита – це дурниця, ось її батьки грошей пристойно на житло дали.
– Тоді й не потрібно дарувати, – сказала подруга. – Краще поговори з сином щодо всього цього.

Поговорити не виходило досить довго. Новосілля Аліса і Захар не святкували. Хоча, може і святкували, але мене на нього не запросили. Так що там на новосілля. Навіть в гості не кликали. А коли нарешті ми все ж змогли поспілкуватися з Захаром, з’ясувалося, що тепер вони часто сваряться через гроші і кожен раз Аліса каже:

– Мої батьки нам он як з квартирою допомогли, а твоя мама що? Не дала ні копійки.

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker