– Тобі треба вибрати щось одне між роботою та сім’єю! – ось що заявила свекруха

Ця сім’я здавалася цілком звичайною, але так було лише доти, доки в неї не починала влазити мати чоловіка. Ельвіра сама по собі була хорошою жінкою, чуйною та приємною. Таке перше враження вона створювала. Їй вдалося виховати дуже пристойного та порядного сина.

Батька Валери не стало, коли хлопчику було лише десять років. Матері доводилося справлятися самій. Ельвіра дуже любила сина, витрачала велику кількість грошей на його навчання. У результаті Валера перетворився на дуже гідну дорослу людину. Мати ним дуже пишалася. Валера закінчив університет та отримав диплом з відзнакою. Влаштувався на добру роботу. Одразу після закінчення практики йому надали посаду керівника.

«В одній сфері все налагодилося. Тепер треба підшукати йому гарну дружину. Тоді вони могли б завести прекрасних дітей», – ось про що думала Ельвіра.

На дні народженні одного зі своїх приятелів Валера зустрів Оксану. Вона була трохи молодшою, але хлопець теж їй сподобався. Оксана була дуже щирою та порядною дівчиною, розумною. Вона відкрила свою справу в двадцять чотири роки – салон краси. Спочатку навчалася на курсах перукарського мистецтва та візажу. Працювала як майстер в салоні. Накопичила грошей за кілька років і змогла зайнятися власною справою. Клієнтів було чимало, довелося додатково наймати майстрів.

Відносини Оксани та Валери розвивалися стрімко, їм було добре у компанії один одного. Кожен горів своєю роботою, це зближало. Потім Валера презентував свою дівчину матері. Спочатку Ельвірі дуже сподобалася його дівчина. Влаштували шикарне весілля з величезною кількістю гостей – особливо багато було гостей зі сторони нареченої. Усі раділи за гарну пару.

Свекруха постійно натякала молодій сім’ї, що їм варто подумати про онуків. Але Валера та Оксана уникали цієї теми. Вони намагалися завести дитину, але нічого не вийшло. От і вирішили поки що не думати з цього приводу.

Оксана дивилася на все так:
– Якщо судилося, то у нас обов’язково народяться діти. Очевидно, поки що не час.

Вони змогли купити дуже велику квартиру, їм на все вистачало грошей. Батьки могли лише захоплюватися, адже діти були самостійними, незалежними. Через роботу Оксані часто доводилося їздити до столиці. Вона ходила на курси підвищення кваліфікації, щоб бути професіоналом у своїй справі. На навчання витрачалося чимало часу. Чоловік завжди підтримував свою кохану жінку, пишався тим, що вона робила. Саморозвиток – це дуже важливо. Ось як він думав.

Серйозних сварок у їхній родині не було. Дрібні конфлікти іноді виникали, але їх одразу вдавалося вирішити. Не можна, щоб усе було так добре, мабуть, так подумала свекруха. Спочатку вона тільки дошкуляла своєму синові.

– Самому це все не набридло? Дружина завжди десь їздить, майже не буває вдома. Їй начхати на сім’ю, думає тільки про роботу. Сумно дивитися на те, який ти самотній. І вона щодня викладає свої фото в інтернет! І на жодному немає тебе! Хіба не прикро?

– Мамо, прошу, припини. Оксана багато працює. Вона любить свою справу, я не обмежуватиму її. Ми підтримуємо та любимо один одного, у нас немає проблем. Скоро разом поїдемо у відпустку. Подивимося, може скоро Оксана завагітніє.

На якийсь час Ельвіра відстала від сина. Але вистачило її ненадовго. Того дня вона вкотре прийшла в гості. Спілкування за вечерею було цілком мирним, обговорювали, що в когось сталося останнім часом. Але потім, коли свекруха допомагала Оксані мити посуд, вона змінила тему на менш нейтральну:

– Люба моя, може, тобі вже варто припинити свої поїздки? У тебе хтось з’явився у цій столиці? Ви ж сім’я, а сім’я має жити весь час разом. Я взагалі не в захваті від твоєї роботи, якщо чесно. Зовсім чоловікові уваги не приділяєш.
– Я працюю заради нашого майбутнього та заради дітей, яких ми хочемо потім завести. Я не маю наміру кидати роботу. Мене та Валеру все влаштовує.
– Тобі варто мене послухати та вибрати! Робота чи сім’я. Щось одне! – погрозливим тоном сказала свекруха.

pixabay.com

– Не треба намагатися керувати мною. Я сама розберуся, як мені жити. Так, ви хвилюєтеся з приводу онуків. Я все розумію. Але в нас поки що не виходить, розумієте? – напружено озвалася Оксана. – Не треба лізти до нашої родини. Якось самі з усім розберемося, дорослі люди.
– Ну так, звичайно. Знаю таких як ви! У моєї знайомої діти теж постійно працювали, не знаходили часу, щоби завести дітей. А потім вона захворіла і її не стало. Не дочекалася онуків! І я ж не житиму вічно, чи мало, що станеться! – розплакалася свекруха.
– Я вас почула. Не засмучуйтесь, будь ласка. Ми зробимо все, що в наших силах, – сказала Оксана. Вона хотіла, щоб чоловік теж почув її слова.

За кілька місяців подружжя разом поїхало у відпустку. Повернувшись додому, зробили тест. Оксана завагітніла. Вони повідомили цю чудову новину всім. Після народження Софії всі були просто щасливі. Ельвіра нескінченно вибачалася у своєї невістки.

– Я просто стара дурна, пробач мені, будь ласка! Ніколи не тримала на тебе зла, насправді!

 

 

Также интересно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close